Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.,

суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,

з участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 5 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народ-ження, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 467 грн. в рахунок погашення матеріального збитку на користь потерпілої ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінено. Стягнуто із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_3 500 грн.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно вказаних судових рішень ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за те, що вона 17 листопада 2009 року близько 19 год. 40 хв. в торгівельному павільйоні "Солодощі" по вул. Дніпровській м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, передала продавцю ОСОБА_4 паперовий сувенір у виді купюри номіналом 500 грн. і попросила продати їй торт вартістю 33 грн. Будучи впевненою в тому, що вона отримала справжні гроші, продавець ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 торт і решту грошей в сумі 467 грн.

У касаційній скарзі захисник засудженої, посилаючись на те, що докази обвинувачення одержані з порушенням кримінально-процесуального закону, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення і закрити справу за відсутністю події злочину за п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який проти скарги заперечував, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, у ній на порушення вимог ч. 1 ст. 22 КПК України про те, що слідчий та особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, допущено однобічність, неповноту досудового слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону. Суд не усунув їх у судовому засіданні й також неповно дослідив обставини справи та порушив інші вимоги зазначеного закону, внаслідок чого постановив у справі судове рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Так, обґрунтовуючи свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у заволодінні чужим майном шляхом обману, суд послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно з якими засуджена заволоділа коштами ОСОБА_3 в розмірі 500 грн.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні відомості про особу, визнану потерпілою та цивільним позивачем.

Посилання суду на те, що ОСОБА_2 заволоділа коштами потерпілої, купуючи торт "Прем’єра" вартістю 33 грн. і отримуючи решту в сумі 467 грн. в торгівельному павільйоні "Солодощі", який належить ОСОБА_3, є непереконливими, оскільки ці обставини в ході слідства належно з’ясовані не були.

Так, слідчими органами та судом не аналізувались документи, які підтверджують зайняття ОСОБА_3 підприємницькою діяльністю та належність останній вказаного торгівельного закладу, обіг грошових коштів у день вчинення злочину, обґрунтованість розміру заподіяних потерпілій збитків саме у сумі 500 грн.

Встановлення зазначених обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

У зв’язку з тим, що вирок суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а апеляційна інстанція не виявила цих порушень та не усунула їх, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа – направленню на нове розслідування у зв’язку з порушенням органами досудового слідства вимог ст. 22 КПК України.

Керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.