Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.,

суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника ОСОБА_1,

засудженої ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 5 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Донецька від 7 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народ-ження, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з роботою державних екзаменаційних комісій, та займатися діяльністю по прийому екзаменів і заліків у студентів на строк 1 рік без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на неї обов’язків, передбачених п. п. 2- 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що займаючи посаду заступника декана юридичного факультету Донецького університету економіки і права та будучи посадовою особою, перебуваючи на своєму робочому місці, використовуючи службове становище, умисно із корисливих мотивів в період з серпня 2008 року по 09 січня 2009 року отримувала від студентів юридичного факультету даного університету хабарі за позитивні оцінки по учбовим дисциплінам: від ОСОБА_3 – в розмірі загалом 3500 грн., від ОСОБА_4 – в розмірі 600 грн., від ОСОБА_5 – в розмірі загалом 4970 грн., від ОСОБА_6 – в розмірі 500 грн., від ОСОБА_7 – в розмірі загалом 650 грн., від ОСОБА_8 – в розмірі 100 грн., від ОСОБА_9 – в розмірі 100 грн., від ОСОБА_10 – в розмірі 100 грн., від ОСОБА_11 – в розмірі 100 грн.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвали у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував тяжкість скоєного злочину, особу засудженої, те, що вона працювала на посаді доцента кафедри цивільного права та процесу Донецького університету економіки та права, навчала майбутніх юристів, від яких і отримувала хабарі, а тому призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України є невиправдано м’яким. Крім того зазначає, що додаткове покарання ОСОБА_2 призначено з порушенням вимог ст. 55 КК України і є так само м’яким за своїм видом і розміром.

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення засудженою ОСОБА_2 та її захисником ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, пояснення засудженої та її захисника, які заперечували проти скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень проти неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Зокрема, статтею 377 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду повинна містити зміст вироку (постанови), виклад суті апеляцій, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути вказані підстави, з яких апеляції визнані необґрунтованими.

Апеляційний суд, зазначаючи зміст вироку, неправильно вказав встановлені судом першої інстанції обставини вчиненого злочину, пов’язані із отримання хабара від студентів ОСОБА_4 і ОСОБА_6

Крім того, як убачається зі справи, прокурор в апеляції, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, порушував питання про скасування вироку в частині призначеного покарання ( основного і додаткового) за м’якістю і постановлення нового вироку. На обґрунтування своїх вимог прокурор наводив відповідні доводи з посиланням на матеріали справи.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2

Крім того, як убачається з вироку, суд при призначенні засудженій додаткового покарання неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до положень ст. 55 КК України та роз’яснень, що містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 р. № 7 (v0007700-03) , позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання у тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Метою такого покарання є унеможливлення подальшого використання певної посади або зайняття певною діяльністю для вчинення злочинів.

Суд, позбавивши ОСОБА_2 права обіймати посади, пов’язані з роботою державних екзаменаційних комісій, та займатися діяльністю по прийому екзаменів і заліків у студентів, наведені положення ст. 55 КК України не врахував, й також залишив поза увагою, що засуджена вчинила інкримінований злочин, обіймаючи посади заступника декана юридичного факультету та в.о. завідувача кафедри цивільного права та процесу Донецького університету економіки і права, тобто, будучи службовою особою, виконувала організаційно - розпорядчі обов’язки.

З огляду на викладене обране судом додаткове покарання не можна визнати таким, що унеможливлює подальше використання ОСОБА_2 займаної нею посади для вчинення злочинів. Отже в цій частині доводи касаційної скарги прокурора є слушними.

Апеляційний суд на допущені порушення кримінального закону уваги не звернув та їх не усунув.

За таких обставин ухвала Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення, повно і всебічно перевірити інші доводи апеляції прокурора, зокрема, щодо м’якості призначеного засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК України, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.