Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2010 року щодо нього.

Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 квітня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначено покарання за даним вироком та за вироком Конотопського міськрайонного суду від 1 квітня 2010 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судові рішення щодо яких не оскаржені.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що 17 березня 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 в районі супермаркету "АТБ" по вул. Вирівській в м. Конотоп з метою заволодіння майном ОСОБА_8 близько 17 години підійшли до потерпілої, при цьому ОСОБА_6 відволікав ОСОБА_8 розмовами, а ОСОБА_5 підбіг до неї і, застосовуючи фізичну силу, схопив майно потерпілої на загальну суму 6389 грн., але був затриманий невстановленими особами в 20 метрів від місця події.

18 березня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запропонували ОСОБА_7 відкрито заволодіти майном ОСОБА_8 ОСОБА_7, прибувши на вул. Металістів в м. Конотоп, де проживає ОСОБА_8, та, дочекавшись в під’їзді її повернення додому, схопив та намагався вирвати поліетиленовий пакет з її рук, але, коли ОСОБА_8 почала чинити опір та кричати, ОСОБА_7, злякавшись, відпустив сумку та втік з місця події. В пакеті у ОСОБА_8 знаходилась сумка, в якій було майно на загальну суму 5837 грн. При цьому відповідно до попередньо розподілених між собою ролей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишалися на вулиці та спостерігали за обстановкою.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2010 року вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року відносно ОСОБА_5 змінено, пом’якшено призначене йому покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, позбавлення воли строком до 3 років 6 місяців, залишено призначене покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та за вироком Конотопського міськрайонного суду від 1 квітня 2010 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

В решті вирок суду залишено без зміни.

В касаційної скарзі засуджений, посилаючись на щире каяття, з’явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику, а також той факт, що він хворіє на туберкульоз та на його утриманні знаходиться малолітня дитина та батько - інвалід першої групи, просить пом’якшити призначене йому покарання. Також вказує на порушення його права на захист, що виразилось в неврученні йому обвинувального висновку. Крім того, вважає, що в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства не будо об’єднано в одне провадження справи щодо нього за вчинення злочинів, за які засуджено вироком, що оскаржується, та злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення якого ОСОБА_5 засуджено вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 квітня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити вирок без зміни а касаційну скаргу засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом у порядку ст. 299 КПК України, яким дана належна оцінка у вироку суду.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги про необґрунтоване призначення йому надто суворого покарання у виді 5 років позбавлення волі, то вони є безпідставними.

Так, апеляційний суд, врахувавши повне визнання засудженим своєї вини, щире каяття, з’явлення із зізнанням, активне сприяння в розкритті злочину, позитивну характеристику, захворювання на туберкульоз, знаходження на його утриманні малолітньої дитини, та інші пом’якшуючі покарання обставини, з урахуванням вимог ст. 69 КК України, пом’якшив ОСОБА_5 покарання, призначене судом першої інстанції за ч. 3 ст. 15 ст. 186 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Що стосується покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ст. 186 КК України, то судом були належним чином оцінені обставини, які характеризують особу засудженого, а також інші доводи, викладенні в його касаційній скарзі, та призначено покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Покарання, визначене йому за сукупністю злочинів на підставі ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України, також відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_5, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Доводи засудженого про порушення його права на захист не відповідають матеріалам справи, так як відповідно до розписки (а. с. 313) ОСОБА_5 отримав копію обвинувального висновку 15 червня 2010 року.

Крім того, судом правомірно на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання за даним вироком та за вироком Конотопського міськрайонного суду від 1 квітня 2010 року, шляхом часткового складання призначених покарань, тому порушень прав засудженого і в цій частині колегія суддів не вбачає.

З урахування викладеного підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Перевіривши матеріали справи в цілому, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2010 року залишити без зміни.