Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Ємельянова В.І., Швець В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Черкаській області, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

У жовтні 2014 року ОСОБА_2. звернулась в суд з позовом до відповідачів з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління юстиції у Черкаській області від 11.09.2014 р. № 947/02 в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління юстиції у Черкаській області від 11.09.2014 р. № 947/02 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2, ОСОБА_4." в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2

У касаційній скарзі представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області з посиланням на порушення норм матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління юстиції у Черкаській області від 11.07.2014 р. № 291/03 проведено цільову перевірку діяльності Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, за результатами якої складено довідку від 17.07.2014 р.

На підставі результатів вказаної перевірки та подання в.о. начальника реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 02.09.2014 р. № 74/08-12 Головним управлінням юстиції у Черкаській області винесено наказ від 11.09.2014 р. № 947/02, яким за неналежне виконання посадових обов'язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани головних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції ОСОБА_2. та ОСОБА_4

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стали виявлені перевіркою грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, які продубльовані в поданні в.о. начальника реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції від 02.09.2014 р. № 74/08-12.

У вказаному поданні, крім іншого, ставилось питання перед Головним управлінням юстиції у Черкаській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності головних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції ОСОБА_2. та ОСОБА_4

Зокрема, перевіркою встановлено, що при реєстрації прав за заявами №№ 6221364, 6221092, 6120543, 6821147, 1152824, 4735945, 1553703, 1450847, 5302288, 5293445, 5291991, 70800765, 6222888, 718494, 6223441, 6223141, 7188801, 4866275, 5217362, 7111683 позивачем прийнято документи (копії паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податку), не завірені заявником.

З 12.02.2014 р. державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (868-2013-п) , однак позивач при прийнятті рішень за заявами №№ 5691097, 6221364, 6221092 керувалась нечинним Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 (703-2011-п) .

Відповідно до роз'яснень Державної реєстраційної служби України від 04.04.2014 р. № 9040/05-15-14 державному реєстратору прав при проведенні державної реєстрації прав оренди земельної ділянки категорично забороняється вимагати від представника юридичної особи статут такої особи, документи, що підтверджують статус юридичної особи та повноваження її представника, у тому числі виписки, довідки чи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у подальшому - ЄДР). Вказану інформацію державний реєстратор отримує шляхом безпосереднього пошуку у ЄДР, однак вказані роз'яснення позивачкою при розгляді заяв №№ 5691097, 7280413 проігноровані.

Заява про державну реєстрацію прав № 7284193 зареєстрована в базі даних про реєстрацію заяв і запитів 07.07.2014 р. о 14 год. 51 хв., витяг з Державного реєстру прав за результатом її розгляду сформовано 07.07.2014 р. о 15 год. 07 хв. Заява про державну реєстрацію прав № 7283597 зареєстрована в базі даних про реєстрацію заяв і запитів 07.07.2014 р. о 14 год. 32 хв., витяг з Державного реєстру прав за результатами її розгляду сформовано о 14 год. 37 хв. За результатами розгляду обох заяв пошуки в реєстрах не здійснювались. Дана обставина не виключає упередженості позивачки при проведенні державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 58 Порядку № 868 (868-2013-п) одним із документів для державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, що поділяється, є документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на об'єкт нерухомого майна, що поділяється. Однак в матеріалах справи за результатами розгляду заяви № 5895305 такий документ відсутній, натомість долучено оригінал та копію рішення виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради від 27.02.2014 р. № 27 "Про присвоєння поштової адреси та оформлення права власності".

За результатами розгляду заяви № 7111683 від 23.06.2014 р. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачкою було проведено реєстрацію права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна та видано нове свідоцтво, чим грубо порушено вимоги ст.ст. 9, 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 49 Порядку № 868 (868-2013-п) . В порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, п. 49 Порядку № 868 (868-2013-п) позивачкою за результатами розгляду заяви № 4866275 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за відсутності документа, що посвідчує виникнення, перехід речових прав на земельну ділянку.

У справі за заявою № 5217362 від 30.01.2014 р. про реєстрацію права власності на комплекс будівель відсутній документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" . Аналогічне порушення виявлено у справі за заявою № 5665494 від 03.03.2014 р. В порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону позивачем прийнято рішення про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за заявою № 1882305 від 08.07.2013 р. та видано нове свідоцтво на нового власника за відсутності документа, що підтверджував перехід права власності.

Вказаним порушенням, які виявлені під час проведення перевірки, судом першої інстанції надана правова оцінка на підставі досліджених доказів у судовому засіданні.

Враховуючи встановлені у справі обставини та вимоги Кодексу законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ) в частині, які регулюють питання притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не проведено службове розслідування з метою з'ясування обставин, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, тобто відповідачем не встановлено фактів та обставин діяльності позивача на займаній посаді. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що проведення службового розслідування стосовно державних службовців регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (950-2000-п) (далі - Порядок № 950).

Колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції не може з наступних підстав.

Частиною першою ст. 14 Закону України "Про державну службу" передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

За правилами ст.ст. 147- 149 КЗпП України роботодавець має право застосувати до працівника дисциплінарне стягнення в межах передбаченого строку й лише за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Як встановлено судом першої інстанції, під час проведення Головним управлінням юстиції у Черкаській області цільової перевірки діяльності Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно встановлено ряд порушень вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, які були допущені при виконанні своїх безпосередніх службових обов'язків, в тому числі і позивачем.

За результатами проведеної перевірки складено довідку, у висновках якої рекомендовано внести пропозиції Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Черкаській області щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності державних реєстраторів, які допустили грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

На виконання вказаної резолюції та в зв'язку із виявленими порушеннями службових обов'язків у позивача відібрані письмові пояснення та направлено до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області подання № 74/08-12, в якому пропонувалося притягнути винних осіб, в тому числі і позивача, до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани винних осіб, в тому числі і позивача.

Відповідач, враховуючи встановлені під час перевірки порушення вимог законодавства, та у відповідності до вимог ст. 149 КЗпП України, яка передбачає при обрані виду дисциплінарного стягнення враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, вирішив притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

При цьому в оскаржуваному наказі чітко зазначено, які порушення допущено позивачем під час виконання своїх службових обов'язків та підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про проходження публічної служби.

Враховуючи те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення службових обов'язків, якими обґрунтовано наказ про звільнення та те, що дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани накладено у строк та в порядку, встановленому в ст.ст. 148- 149 Кодексу законів про працю України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Апеляційний суд, дійшовши протилежних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову, виходив лише з того, що відповідачем не було проведено службове розслідування, передбаченого Порядком № 950 (950-2000-п) .

Однак, судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до пункту 1 Порядку № 950 (950-2000-п) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування. Крім того, вказаним Порядком передбачена можливість проведення службового розслідування у конкретних випадках, зокрема: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.

При цьому матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що сама ОСОБА_2. на проведенні службового розслідування не наполягала.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому були відсутні підстави для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області задовольнити частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. скасувати, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. залишити у силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.