Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Лагнюка М.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму вироком Суворівського районного суду м. Херсона від 30 квітня 2009 року за ч.1 ст. 191 КК України до штрафу в сумі 850 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., за ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов`язків відповідно до вимог ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання стягнення з засудженої матеріальної шкоди, заподіяної злочинами, і долю речових доказів.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона у період з 25 серпня по 6 вересня 2008 року, працюючи на посаді молодшого фахівця рекламно-інформаційного пункту ХФ ПАТ КБ "Приватбанк" і виконуючи функції по оформленню кредитів, що є підставою для видачі товару, у магазинах з продажу мобільних телефонів "Связной" по вул. Карла Маркса, 40/10 та вул. І. Кулика, 122 в м. Херсоні, з корисливих мотивів і з метою заволодіння чужим майном повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом внесення дійсних паспортних даних про позичальників, які з приводу кредитів не звертались, і неправдивих відомостей про них, підробила кредитні договори про надання грошових коштів громадянам, заподіявши ХФ ПАТ КБ "Приватбанк" 73073, 92 грн. і гр. ОСОБА_2 18000 грн. матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, а саме, ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, на те, що засудженій призначене занадто м’яке покарання і безпідставно звільнено від його відбування, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав .

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 і правильність кваліфікації її дій за ч. ч. 2 і 3 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до положень ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженої. Ухвалюючи рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженої давали підстави для висновку про можливість її виправлення без відбування покарання.

Пославшись на пом’якшуючі покарання обставини, зокрема на те, що засуджена щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочинів, суд не дав належної оцінки тому, що вона протягом короткого часу ( з 25 серпня по 6 вересня 2010 року) вчинила п’ять епізодів незаконного заволодіння грошима ПАТ КБ "Приватбанк", повністю не відшкодувала заподіяну шкоду, не врахував судимість ОСОБА_1 за попереднім вироком від 30 квітня 2009 року за аналогічний злочин, що свідчить про систематичність вчинення засудженою умисних корисливих злочинів з використанням посади та про підвищену суспільну небезпечність її особи. Крім того, пославшись у вироку на те, що ОСОБА_1 знаходиться на 20-му тижні вагітності, суд належним чином не перевірив правдивість і об’єктивність цих даних.

Колегія суду погоджується з доводами касаційної скарги, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України не є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, і тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів у тому ж об’ємі обвинувачення, то покарання, що було визначене за оскаржуваним вироком, слід вважати м’яким. При новому розгляді справи покарання має бути призначене з дотриманням відповідних норм КК України (2341-14) та відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженої.

Керуючись ст. ст. 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області відносно ОСОБА_1 задовольнити, вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.