Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,

з участю прокурора Саленка І.В.

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 7 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2010 року.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 7 травня 2010 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих:

- ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 90650 грн. і

5000 грн. - моральної шкоди;

- ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 168400 грн. і 5000 грн. - моральної шкоди;

- ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 3800 грн.;

- ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 3800 грн.;

- ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 3800 грн.;

- ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 3800 грн.;

- ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 9600 грн. і

5000 грн. - моральної шкоди;

- ОСОБА_10 на відшкодування матеріальної шкоди 3800 грн. і

2000 грн. - моральної шкоди;

- ОСОБА_11 на відшкодування матеріальної шкоди 4800 грн. і

5000 грн. - моральної шкоди;

- ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди 41000 грн. і

5000 грн. - моральної шкоди;

- ОСОБА_13 на відшкодування матеріальної шкоди 25000 грн.;

- ОСОБА_14 на відшкодування матеріальної шкоди 16000 грн.;

- ОСОБА_15 на відшкодування матеріальної шкоди13400 грн.;

- ОСОБА_16 на відшкодування матеріальної шкоди 57600 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він у невстановлений слідством час та в невстановленому слідством місці, не являючись таким, але відрекомендувався співробітником ВАТ "Нефтек-Оіл", яке реалізує нафтопродукти шляхом продажу талонів і смарт-карт, достовірно знаючи, що смарт-карта містить інформацію про можливість придбання бензину і дизельного пального на конкретно внесену суму, мінімальний розмір якої складає 2000 грн., бажаючи заволодіти грошовими коштами потерпілих в особливо великих розмірах, маючи на меті не повертати їх у майбутньому, скриваючи дійсний зміст інформації на електронній смарт-карті, повідомив потерпілим неправдиві відомості, що на смарт-картах зазначена кількість бензину або дизельного палива за незмінною ціною, що діє на час придбання картки і приблизно у період часу з червня по липень 2008 року, ввівши в оману потерпілих, заволодів їх грошима в особливо великих розмірах на загальну суму 463450 грн.: ОСОБА_3 в сумі 90650 грн.; ОСОБА_4 в сумі 168400 грн.; ОСОБА_5 в сумі 3800 грн.; ОСОБА_6 в сумі 3800 грн.; ОСОБА_7 в сумі 3800 грн.; ОСОБА_8 в сумі 3800 грн.; ОСОБА_9 в сумі 9600 грн.; ОСОБА_10 в сумі 3800 грн.; ОСОБА_11 в сумі 4800 грн.; ОСОБА_12 в сумі 41000 грн.; ОСОБА_13 в сумі 43000 грн.; ОСОБА_14 в сумі 16000 грн.; ОСОБА_15 в сумі 13400 грн.; ОСОБА_16 в сумі 57600 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильності кваліфікації його дій та доведеності його вини у

вчиненому злочині, ставить питання про зміну постановлених у справі рішень, просить пом’якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що його розмір явно несправедливий, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не враховано повне визнання ним своєї вини, наявність збігу тяжких сімейних обставин. Зазначає, що на даний час оцінив свою протиправну поведінку, щиро розкаявся.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого, прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суди першої і апеляційної інстанції правильно встановили фактичні обставини вчинених засудженим дій, детально проаналізували докази і обґрунтовано дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, який кваліфіковано за ч.4 ст. 190 КК України.

Правильність цих висновків у касаційному порядку не заперечується.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, судом враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Доводи касаційної скарги засудженого про призначення йому надмірно суворого покарання не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як убачається із матеріалів справи і постановлених судових рішень, як під час досудового слідства, так і при розгляді справи судом ОСОБА_2 не визнав себе винним, не намагався відшкодувати завдану потерпілим шкоду.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини, що пом’якшують покарання. Судом ураховані конкретні обставини справи, суб’єктивне ставлення до вчиненого ОСОБА_2, який своєї вини не визнав, взяв до уваги наявність у нього малолітньої дитини, а також, думку потерпілих, які просили призначити йому суворе покарання.

Апеляційний суд також належним чином перевірив доводи засудженого в частині призначення йому покарання і вмотивовано відповів на доводи апеляції, зазначивши, що воно відповідає вимогам закону.

Колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене покарання несправедливим, таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, як про це зазначає у скарзі засуджений, підстав для пом’якшення призначеного покарання не вбачається, а тому касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду

м. Дніпропетровська від 7 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2010 року щодо нього залишити без зміни.