Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого,

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року, перебуваючи на подвір’ї ОСОБА_6 у с. Майдан Бобрик Літинського району, маючи намір забрати з її будинку свої речи, дочекавшись, коли ОСОБА_6 вийде з будинку, схопив її обома руками за шию і поволік у кімнату, де повалив її спиною на підлогу, обхопивши руками її шию, почав здавлювати, а коліном використовуючи вагу власного тіла надавив в область грудної клітки. В результаті механічної асфіксії, яка виникла від закритої тупої травми органів шиї, настала смерть потерпілої.

У касаційній скарзі прокурор та доповненні до неї просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням судом кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що судом, на його думку, порушено вимоги ст. 334 КПК України та ст. 299 КПК України. Вважає призначене покарання занадто м’яким.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З вироку убачається, що при формулюванні судом обвинувачення, визнаного доведеним, на порушення вимог ст. 334 КПК України не описано суб’єктивної сторони умисного вбивства та не вказано кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України – вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Крім того, в установчій частині вироку лише вказано, що ОСОБА_5 раніше судимий, без зазначення попередніх судимостей, у тому числі за умисне вбивство.

В ході судового слідства, проведеного у спрощеному порядку відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, допущено порушення вимог цієї статті, яка передбачає можливість визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду. При цьому суд має обов’язково з’ясувати, чи правильно розуміє підсудний зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

У даному випадку судом не взято до уваги, що у ОСОБА_5 згідно з даними висновку судово-психолого-психіатричної експертизи виявлена розумова відсталість в стадії легкої дебільності, що свідчить про те, що він не в повній мірі розуміє зміст фактичних обставин справи та кваліфікацію його дій. Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає такий максимально суворий вид покарання як довічне позбавлення волі, суд мав найбільш ретельно та всебічно дослідити всі фактичні обставини справи, допитати всіх свідків та оголосити процесуальні документи, які містяться у матеріалах справи та мають доказове значення, а також досконало вивчити особу підсудного, його ставлення до вчиненого.

Крім того, відповідно до вимог ст. 54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, зокрема, якщо під час досудового розслідування справи він вирішував питання щодо проведення обшуку. З матеріалів справи убачається, що суддя Кащук А.С. 27 липня 2006 року виносив постанови про дачу дозволу на проведення обшуку житлових будинків, господарських будівель та території земельних ділянок за місцем проживання ОСОБА_7 (а.с. 197), ОСОБА_8 (а.с. 200) та ОСОБА_9 (а.с. 203). Зазначена обставина виключала участь судді Кащука А.С. у розгляді справи, однак була розглянута за його участю.

З огляду на викладене вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_5 визнано винними за даним вироком, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону .

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.