Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Лагнюка М.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 9 липня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 364 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати адміністративно-розпорядчі посади у правоохоронних органах на 3 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі, за ч.3 ст. 15 і ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі, з позбавленням права займати адміністративно-розпорядчі посади у правоохоронних органах на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, і покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді головного інженера-енергетика Дар`ївської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (№ 10), розташованої в с. Дар`ївка Білозерського району Херсонської області, умисно, з корисливих мотивів використав надану йому владу всупереч інтересам служби, користуючись правом входити на територію колонії, 3 і 4 березня 2010 року незаконно придбав, зберігав з метою збуту засудженим, які відбувають покарання, особливо небезпечний наркотичний засіб, що згідно висновку експерта є каннабісом, сухою вагою 207, 75 гр., а 5 березня 2010 року з метою збуту незаконно перевіз цей наркотичний засіб до виправної установи.

5 березня 2010 року о 8 год. 20 хв. під час наміру зайти до охоронюваної зони установи ОСОБА_1 був затриманий працівниками оперативного відділу установи і при огляді кабінету майстрів за сейфом було виявлено і вилучено зазначений вище наркотичний засіб.

Для незаконного перенесення каннабісу на територію колонії ОСОБА_1 3 березня 2010 року о 19.45 год. зустрів на автовокзалі м. Херсона автобус, водій якого передав йому пакунок з наркотиками та грошима в сумі 1100 грн., а 4 березня 2010 року близько 11.00 год. пакунок з наркотичними засобами йому передала для передачі засудженим незнайома жінка.

5 березня 2010 року о 8.10 год. на автомобілі КІА – піканто д. н. НОМЕР_1 він незаконно з метою збуту перевіз отримані наркотичну речовину і гроші в сумі 900 грн. до Дар`ївської виправної колонії № 10 і сховав у кабінеті майстрів за сейфом, а протягом дня планував пронести до охоронюваної зони установи, але був затриманий і не довів свій злочинний намір до кінця з незалежних від його волі причин.

В результаті зловживання владою працівником правоохоронного органу ОСОБА_1 було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державної установи виконання покарань, дискредитації працівників Дар`ївської виправної колонії № 10.

У касаційній скарзі заступник прокурора Херсонської області, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу внаслідок м`якості, на те, що суд безпідставно застосував до засудженого правила ст.ст. 69, 75 КК України, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Крім того, прокурор зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15 і ч.2 ст. 307 КК України є зайвою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1, як і правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 364 і ч.2 ст.307, КК України (2341-14) , у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.

У порушення вказаних вимог закону місцевий суд безпідставно застосував положення цієї статті, оскільки мотивував своє рішення про призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкціями статей, за якими його засуджено, тим, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і має на утриманні престарілу бабусю. Тобто, в основному вказав дані, які характеризують особу засудженого, а не обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Крім того, при застосуванні ст. 69 КК України суд взагалі не мотивував своє рішення про призначення ОСОБА_1 більш м`якого виду покарання – обмеження волі, який не передбачений в санкціях інкримінованих статей.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.03 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) та положень ст. 65 КК України при призначенні покарання у кожному конкретному випадку суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Пославшись на обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_1, зокрема, як вказано вище, на те, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, позитивно характеризується і утримує престарілу бабусю, суд не дав належної оцінки і фактично не врахував те, що вчинено тяжкі злочини особою правоохоронного органу, яка працювала в місцях позбавлення волі. Вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які його засуджено, суттєво підриває авторитет пенітенціарної системи в цілому та порушує встановлений законодавством порядок обігу наркотичних засобів, внаслідок його задовольняється незаконний попит на наркотики у місцях позбавлення волі.

За таких обставин колегія суду погоджується з доводами касаційної скарги, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України через його м`якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, суд безпідставно не позбавив ОСОБА_1 спеціального звання "майор внутрішньої служби" і на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від додаткового покарання у виді позбавлення права займати адміністративно-розпорядчі посади в правоохоронних органах, що є неприпустимим.

Отже, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів у тому ж об`ємі обвинувачення, то покарання, що було визначене за оскаржуваним вироком, слід вважати м`яким. При новому розгляді справи покарання має бути призначене з дотриманням відповідних норм КК України (2341-14) та відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого.

Крім того, при новому розгляді справи, суду, крім наведеного, слід перевірити доводи касаційної скарги прокурора щодо зайвої кваліфікації дій засудженого за ч.3 ст. 15 і ч.2 ст. 307 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 9 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.