Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2010 року щодо нього.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз вироком Кілійського районного суду Одеської області від 10 червня 2009 року за ч. 1, 2 ст. 190, 70, 72 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільнений 07.09.2009 року у зв’язку з відбуттям покарання,

за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що 2 січня 2010 року, близько 01 години 30 хвилин, у приміщенні церкви по вул. Леніна в с. Новоградівка Овідіопольського району Одеської області, з корисливим мотивом та умислом, спрямованим на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_6, під приводом здійснення телефонного дзвінка, попросив у потерпілого віддати йому мобільний телефон марки "LG GM 200", після чого, погрожуючи йому застосуванням фізичного насильства, що виражалось в усній погрозі, яку потерпілий ОСОБА_6 сприйняв як реальну, тим самим подавивши його волю до опору, повторно, відкрито викрав вказаний мобільний телефон вартістю 1200 грн. з картою пам’яті на 1 Гб., вартістю 95 грн., заподіявши тим самим потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1295 грн., після чого зник з місця злочину і розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2010 року вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2010 року відносно ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на повне визнання вини, щире каяття, явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, заяву потерпілого про відсутність будь-яких претензій матеріального і морального характеру, молодий вік, а також той факт, що на його утриманні знаходилась вагітна дружина та малолітня дитина, просить вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2010 року змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду першої інстанції.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_5 про необґрунтоване призначення йому надто суворого покарання у виді позбавлення воли строком на 4 роки, та про наявність підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, то вони є необґрунтовані.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки судом враховані такі пом’якшуючі обставини, як визнання вини, щире каяття, а також позитивна характеристика, думку потерпілого, наявність на його утриманні малолітньої дитини. Крім того, судом враховані всі ті обставини, на які засуджений посилається у касаційної скарзі, а також той факт, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, але на шлях виправлення не став, та знову вчинив злочин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про необхідність призначення покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі.

Отже, покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, а тому підстав для його пом’якшення із застосуванням ст. 69 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2010 року залишити без зміни.