Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Тилика Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 7 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2010 року, яким засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

раніше не судимого,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України,

раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі кожного. На підставі ст. 75 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за вчинення таких злочинів:

- всередині листопада 2009 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою між собою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проникли у приміщення консервного цеху на території підприємства ДП "Ківерцівське лісове господарство" по вул. Кузнєцова, 4 у м. Ківерці Волинської області і таємно вкрали майно підприємства на загальну суму 12054 грн.;

- 22 грудня 2009 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2 і ОСОБА_1, проникли до приміщення сараю по АДРЕСА_1, звідки повторно, таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_4 на суму 850 грн.;

- 11 січня 2010 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, проникли у приміщення сараю по АДРЕСА_2 і повторно, таємно викрали майно, потерпілої ОСОБА_5 на суму 719 грн.;

- 17 січня 2010 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2 і ОСОБА_3, проникли у приміщення сараю по

АДРЕСА_3 і повторно,таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_6 на суму 1690 грн.;

- 1 лютого 2010 року приблизно о 01 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 проникли до приміщення сараю, звідки таємно, повторно, викрали майно, потерпілого ОСОБА_4 на суму 4111 грн.;

- 2 лютого 2010 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_1 і ОСОБА_3, проникли до приміщення сараю в АДРЕСА_4,звідки таємно, повторно, викрали майно потерпілого ОСОБА_7 на суму 1700 грн.;

- 3 лютого 2010 року, приблизно о 3 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у АДРЕСА_5, проникли у приміщення сараю і таємно, повторно, викрали майно потерпілого ОСОБА_8 на суму 600 грн.;

- 8 лютого 2010 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у АДРЕСА_6, проникли до приміщення сараю і таємно, повторно, викрали майно потерпілого ОСОБА_9 на суму 1200 грн.;

- 17 лютого 2010 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у АДРЕСА_7, проникли до приміщення сараю і таємно, повторно, викрали майно потерпілій ОСОБА_10 на суму 1950 грн.;

- 23 лютого 2010 року, приблизно о 1 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у м. Ківерці по вул. Шевченка, 13, проникли до приміщення їдальні Ківерцівської ЗОШ №3, звідки таємно, повторно, викрали продукти харчування та майно відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації на суму 2935,19 грн.;

- 6 березня 2010 року, приблизно о 24 годині, за попередньою змовою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у АДРЕСА_8, проникли у приміщення сараю, звідки таємно, повторно, викрали майно потерпілого ОСОБА_11 на суму 500 грн.;

- 8 березня 2010 року, приблизно о 24 годині, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за попередньою змовою проникли у приміщення консервного цеху ДП "Ківерцівське лісове господарство" по вул. Кузнєцова, 4, у м. Ківерці і повторно, таємно, викрали майно ДП "Ківерцівське лісове господарство" на суму 960 грн. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, шляхом пошкодження і із складського приміщення цього ж підприємства повторно, таємно, викрали майно на суму 4259.59 грн.

В апеляційному порядку вирок не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановленого в справі вироку з направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених, які вчинили декілька епізодів тяжкого злочину, є надто м’яким, а мотивувальна частина вироку щодо звільнення засуджених від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 334 КПК України. Вважає, що суд неправильно врахував обставиною, яка пом’якшує покарання, добровільне відшкодування завданих збитків, оскільки збитки потерпілим відшкодовано під час розгляду справи в суді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, заперечення засудженого ОСОБА_1, який вважає вирок законним і обґрунтованим, а покарання достатнім для його виправлення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженими злочину.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтуються на доказах, викладених у вироку. Правильність цих висновків і кваліфікація дій засуджених у касаційному порядку не оспорюються.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам.

Покарання у виді 5 років позбавлення волі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого ними злочину, даних про їх особи, обставин, що пом’якшують покарання і, відповідно до санкції ч. 3 ст. 185 КК України, не є мінімальним, а тому доводи касаційної скарги прокурора про м’якість призначеного покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу кожного із засуджених, а також думки потерпілих. Зокрема, суд узяв до уваги щире каяття

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, повне відшкодування шкоди потерпілим та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Крім того, судом було враховано, що всі підсудні не судимі,

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 працюють, мають на утриманні малолітніх дітей, а ОСОБА_3 навчається і має незадовільний стан здоров’я, в цілому всі позитивно характеризуються. Відшкодування потерпілим завданої матеріальної шкоди під час розгляду справи свідчить про щире каяття підсудних і їх бажання стати на шлях виправлення, про що пояснив засуджений ОСОБА_1 при розгляді касаційної скарги.

Суд першої інстанції належно вмотивував прийняте рішення щодо виду і розміру призначеного засудженим покарання та звільнення від його відбування з максимальним строком випробування.

Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судового рішення не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 залишити без зміни.