Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 жовтня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 26 листопада 2003 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.ст. 186 ч. 2, 187 ч. 2 КК України та на підставі ст. 70 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 17 лютого 2004 року ухвалою судової палати апеляційного суду Кіровоградської області вирок змінено, призначено покарання із застосуванням ст. 69 та на підставі ст. 70 КК України у виді 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 23 лютого 2006 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 22 дні.

за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

Цим же вироком також засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судові рішення щодо яких не оскаржені.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він повторно в період з 6 березня 2009 року по 9 травня 2009 року в м. Кіровограді за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підшукуючи напередодні квартири та переконавшись у відсутності господарів, віджимав за допомогою викрутки і монтировки пристрій, що замикає металопластикові вікна, і таким чином проникали до квартир та викрадали майно, а саме:

в період з 6 березня 2009 року по 8 березня 2009 року проник до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8 та таємно викрав майно на загальну суму 21349,97грн.;

крім того, 21 березня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 проникли до квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_9 та таємно викрали майно на загальну суму 2782 грн.;

в період з 22 березня 2009 року по 26 березня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 проникли до квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_10, та таємно викрали майно на загальну суму 2170,35 грн.;

29 березня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 проникли до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_11, та таємно викрали майно на загальну суму 3707,40 грн.

5 квітня 2009 року проник до квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_12, та таємно викрав майно на загальну суму 17033, 20 грн.;

20 квітня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 проникли до квартири АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_13, та таємно викрали майно на загальну суму 1444 грн.;

23 квітня 2009 року проник до квартири АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_14, та таємно викрав майно на загальну суму 2975 грн.;

26 квітня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 проникли до квартири АДРЕСА_7, що належить ОСОБА_15, та таємно викрали майно на загальну суму 16967 грн.;

9 травня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проникли до квартири АДРЕСА_8, що належить ОСОБА_16, та таємно викрали майно на загальну суму 4408,06 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 жовтня 2010 року стосовно ОСОБА_5 змінено. ОСОБА_5 пом’якшено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі та негайно звільнено його з-під варти із зали суду.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року відносно нього та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок необґрунтованого застосування ст. 69 КК України, що призвело до м’якості призначеного засудженому покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину при обставинах, детально викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно і також не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне пом’якшення апеляційним судом покарання ОСОБА_5, призначеного судом першої інстанції, то вони є слушними, таке рішення апеляційного суду не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Рішення суду призначеного виду та розміру покарання має бути належним чином умотивоване.

Суд апеляційної інстанції при пом’якшенні покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України цих вимог закону не дотримався.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 вчинив злочини, яки відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, викрадав майно на значні суми, вину визнавав частково, відшкодував заподіяну потерпілим шкоду в незначних розмірах .

Апеляційний суд при прийнятті рішення про пом’якшення ОСОБА_5 покарання з застосуванням ст. 69 КК України належним чином не обґрунтував висновок стосовно обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, послався на те, що він визнав себе винним, щиро покаявся, частково відшкодував завдану потерпілим шкоду, хворіє на туберкульоз, позитивно характеризується, має сім’ю та вагітну дружину.

Однак, на думку колегії суддів, апеляційним судом належним чином не було враховано, що ОСОБА_5 вчинив 9 епізодів крадіжок з проникненням у житло, частину з них за попередньою змовою групою осіб, де він був ініціатором та активним виконавцем злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту і не погашену судимість за вчинення злочинів проти власності (а. с. 187-188, т. 5), заподіяну шкоду відшкодовано потерпілим у незначній сумі (а. с. 6-9, т.7), частково визнав вину в скоєнні злочинів, що ставить під сумнів вказівку апеляційного суду щодо щирого каяття і визнання вини в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне пом’якшення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості. Відповідно до ст. 398 КПК України ці порушення закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати вищенаведене та у відповідності з вимогами статей 50, 65 КК України призначити ОСОБА_5 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись статтями 394–396, 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.