Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Ємельянова В.І., Швець В.В., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання дій протиправними,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в особі державного виконавця Міщенко Л.М. по складанню 19.09.2014 р. акту з метою фіксації факту надання стягувачу (ОСОБА_2) роздрукованих з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень текстів постанов ВП № 44202357 від 24.07.2014 р., від 14.08.2014 р. ВП № 44481024, № 43979340 від 10.07.2014 р. з примусового виконання виконавчого листа № 825/14558/13-а від 25.07.2014 р., та такими, що вчинені з перевищенням повноважень державного виконавця, визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, що виразилась у невиконанні обов'язку державного виконавця надати 19.09.2014 р. для ознайомлення її представнику матеріалів виконавчого провадження № 44202334, внаслідок чого така бездіяльність перешкодила позивачу у своєчасному оскарженню постанови № 44202334 від 24.07.2014 р., також просила постановити окрему ухвалу з врахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 р. у справі № 826/14225/14 за її позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 р., залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Як встановлено судами, 17.09.2014 р. ОСОБА_2 звернулась до відповідача із клопотанням видати 19.09.2014 р. її представнику матеріали виконавчого провадження № 44557520 для ознайомлення та узгодити з нею дату виходу державного виконавця на місце виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/14558/13-а, до боржника - Гореницької сільської ради Києво- Святошинського району Київської області.

19.09.2014 р. головним державним виконавцем Міщенко Л.М. складено акт при примусовому виконанні виконавчого листа 826/14558/13-а, виданого 25.07.2014 р. Окружним адміністративним судом м.Києва, про примусове вилучення документів в Гореницькій сільській раді.

В акті від 19.09.2014 р. зазначено, що на прийом до державного виконавця по виконанню вказаного виконавчого листа звернулась стягувач (ОСОБА_2), якій на її вимогу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень були роздруковані та надані постанови: ВП № 44202357 від 24.07.2014 р., ВП № 44481024 від 14.08.2014 р., ВП № 43979340 від 10.07.2014 р., з якими вона ознайомилась та сфотографувала.

За правилами ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець: надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р № 512/5 (z0489-12) та визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) підлягають примусовому виконанню, передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 1.5 Інструкції).

Згідно з п. 1.5.2. Інструкції акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події, текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій.

З урахуванням вказаних вимог Закону та Інструкції, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець, склавши акт від 19.09.2014 р. про ознайомлення представника стягувача з постановами виконавчого провадження, діяв в межах повноважень та у спосіб, що встановлений Законом.

При цьому посилання позивача на те, що 19.09.2014 р. її представнику були надані роздруковані з ЄДРВП постанови державного (ВП № 43979340 від 10.07.2014 р., ВП № 44202357 від 24.07.2014 р., ВП № 44481024 від 14.08.2014 р.), а не завірені належним чином копії таких постанов, обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки суди встановили, що позивачу ще до 19.09.2014 р. було доведено вказані постанови державного виконавця. Зокрема, постанову державного виконавця ВП № 43979340 від 10.07.2014 р. позивач оскаржила в судовому порядку 15.07.2014 р. (справа № 826/10215/14), про постанову ВП № 44202357 від 24.07.2014 р. позивачу було відомо під час ознайомлення 10.09.2014 р. з постановою ВП № 44481024 від 14.08.2014 р.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками судів про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилась у невиконанні обов'язку державного виконавця надати 19.09.2014 р. для ознайомлення матеріали виконавчого провадження № 44202334, внаслідок чого позивач не змогла своєчасно оскаржити постанову ВП № 44202334 від 24.07.2014 р.

Вирішуючи спір в цій частині позову, суди виходили з того, що фактично позивач вважає, що 19.09.2014 р. їй було створено перешкоди в ознайомленні з постановою ВП № 44202334 від 24.07.2014 р., при цьому судами не встановлено факту звернення позивача до державного виконавця 19.09.2014 р. з приводу ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 44202334.

Як зазначалось раніше, позивач звернулась до відповідача із клопотанням видати 19.09.2014 р. її представнику для ознайомлення матеріали виконавчого провадження № 44557520, а не матеріали з виконавчого провадження № 44202334.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2014р позивач звернулась до суду із позовом (справа № 826/14225/14), в якому крім іншого, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною та скасувати зазначену постанову державного виконавця від 24.07.2014 р. № 44202334. Звідси, суди дійшли правомірного висновку, що до 19.09.2014р. (дату ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 44557520) позивачу було доведено зміст постанови державного виконавця ВП № 44202334 від 24.07.2014 р.

До того ж, в результаті розгляду справи № 826/14225/14 за позовом ОСОБА_2 визнано протиправною та скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.07.2014 р. ВП №44202334.

За вказаних обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 44202334 та такою, що перешкодила у своєчасному оскарженню позивачем постанови ВП № 44202334 від 24.07.2014 р.

Стосовно позовних вимог про постановлення окремої ухвали суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно виходив з відсутності підстав для постановлення окремої ухвали.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.