Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 жовтня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості, згідно зі ст. 89 КК

України,

за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 завдану ним матеріальну шкоду на користь: ОСОБА_2 – 170 грн., ОСОБА_3 – 200 грн., ОСОБА_4 – 180 грн.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 8 липня 2010 року близько 13 години в павільйоні ринку "Нива" в м. Чернівці таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв’язку та іншим майном на загальну суму 170 грн.

Він же 9 липня 2010 року приблизно о 15 годині, перебуваючи біля СТО "Нептун" в м. Чернівці, повторно таємно викрав два акумулятори, які належали ОСОБА_3, загальною вартістю 200 грн.

12 липня 2010 року ОСОБА_1 біля будинку № 109 по

вул. Червоноармійській в м. Чернівці з сумки ОСОБА_6 повторно таємно викрав гроші в сумі 104 грн.

Крім того, 27 липня 2010 року ОСОБА_1 на ринку "Нива" в

м. Чернівці з кишені куртки ОСОБА_4 повторно таємно викрав гаманець з грошима на загальну суму 180 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_1, зокрема, притягнення його у минулому до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних діянь, наявність невідшкодованої шкоди, вважає необґрунтованим рішення суду про застосування ст. 75 КК України. Просить вирок скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх належність до категорії середньої тяжкості, обставини справи, розмір викраденого майна. Також суд зважив на особу ОСОБА_1, який посередньо характеризується за місцем проживання, завдану шкоду не відшкодував. З огляду на це суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання за вчинені злочини у виді позбавлення волі в межах санкції кримінального закону.

Разом із тим суд також урахував обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, сприяння розкриттю злочинів та відсутність обставин, що його обтяжують, й дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Твердження прокурора про те, що суд при застосуванні ст. 75 КК України залишив поза увагою вчинення ОСОБА_1 у минулому аналогічних злочинів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу закону він є таким, що не має судимості.

Із матеріалів справи також убачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважав, що виправлення

ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства й тому просив звільнити засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням

ст. 75 КК України відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Отже наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування кримінального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, є необґрунтованими, у зв’язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, як про це ставить питання прокурор.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.