Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2010 року.

Вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України .

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2010 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона весною 2010 року на земельній ділянці біля свого житлового будинку по вул. Радянській, 72 у с. Чевель, Старовижівського району, Волинської області незаконно посіяла та зберігала з метою збуту коноплю в кількості 526 рослин.

Крім того, 11 і 22 червня 2010 року вона незаконно, повторно збула за гроші особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (маріхуана) невисушений, обіг якого заборонений, громадянам під вигаданим ім’ям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі відповідно: 13,4 та 68,19 грама і 15,1 та 16,8 грама.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на безпідставне застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, вважає, що суд не в повній мірі врахував данні про особу винної та тяжкість вчиненого злочину. Крім того, невмотивовано виключив із обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 310 КК України кваліфікуючу ознаку - "вирощування коноплі", що є суттєвим порушенням закону. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи скарги про невмотивоване виключення із обвинувачення засудженої за ч. 2 ст. 310 КК України кваліфікуючий ознаки "вирощування коноплі" є безпідставними. Вони були предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка.

Як вбачається з ухвали, апеляційний суд правильно вказав, що відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 310 КК України під вирощуванням коноплі, мається на увазі догляд за нею, тобто прополювання, прорідження, полив, підживлення рослин і т.і.

Ні на досудовому слідстві, ні в суді не встановлено, що ОСОБА_5 здійснювала такий догляд за рослинами. Не вбачається цього і з протоколу обшуку від 22 червня 2010 року, показань самої засудженої та інших матеріалів справи. Оскільки факт догляду засудженою за рослинами коноплі не встановлено, тому дану обставину суд правильно виключив з обвинувачення.

Всупереч твердженням прокурора, при призначенні покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_5, а також конкретні обставини справи, які впливають на ступінь її відповідальності. Зокрема, суд взяв до уваги, що засуджена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, в скоєному щиро розкаялась, характеризується позитивно та має на утриманні малолітню дитину.

За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення й перевиховання ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та правильно застосував до неї ст. 75 КК України.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон або допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, підстав для скасування або зміни вироку не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області - без задоволення.