Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого-судді Шилової Т.С.,

суддів Єленіної Ж.М., Шибко Л.В.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 листопада 2010 року.

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 06.07.2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Новоселицького районного суду від 6 липня 2009 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який не мав судимості,

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. ст. 75, 104, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та на нього покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 2 листопада 2010 року апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

Неповнолітнього ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3, 24 квітня 2010 року в період часу з 23.00 до 08.00 години 25 квітня 2010 року умисно, шляхом вільного доступу, з подвір’я ОСОБА_4, яке розташоване в с. Котелево, Новоселицького району, викрали трьох кролів, на загальну суму 250 гривень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок районного суду, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не врахував вік засудженого, те, що ОСОБА_2 вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому злочині, позитивно характеризується, повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілому.

Вирок суду щодо засудженого ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок районного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.

Твердження захисника про те, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, на думку колегії, є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про його особу, а саме те, що він раніше засуджений за корисливий злочин, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Крім того, судом враховані обставини, які пом’якшують покарання - вчинення злочину неповнолітньою особою, визнання підсудним вини та щире його каяття, добровільне відшкодування потерпілому спричиненої матеріальної шкоди.

Враховуючи, що ОСОБА_2 скоїв злочин в період іспитового строку за попереднім вироком, суд, у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 78, ст. 71 КК України, призначив покарання за сукупністю вироків.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 законним і обґрунтованим, а доводи захисника, про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.