Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 червня 2010 року, яким визнано винним та засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 1 ст. 263 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 300 гривень 48 копійок судових витрат за проведення експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Як визнав доведеним суд, у грудні 2009 року ОСОБА_5 без передбаченого законом дозволу, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, використовуючи фрагмент металевої труби та дерев’яної рейки, незаконно виготовив саморобний пістолет, який згідно висновку експерта № 573 від 6 квітня 2010 року є гладкоствольною вогнепальною зброєю – дульно-зарядним (шомпольним) пістолетом з фітильним зарядом, та незаконно зберігав його за місцем свого проживання до 22 березня 2010 року.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються та підтверджені дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема показаннями засудженого, який повністю визнав свою вину, внаслідок чого справу було розглянуто за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 263 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відношення засудженого до вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого.

Так, суд урахував, що вчинений ОСОБА_5. злочин є злочином середньої тяжкості. Обставинами, що пом’якшують покарання, судом визнано щире каяття засудженого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

У даній справі суд врахував згадані обставини, які мають значення для визначення покарання, й дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого та попередження нових злочинів при звільненні його від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що прокурор, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, просив суд призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Тому посилання прокурора на те, що призначене судом покарання не є достатнім для виправлення засудженого, а обставини справи і дані про особу засудженого не надавали суду підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, не переконливі.

Отже, підстав для скасування постановленого щодо ОСОБА_5 вироку з мотивів, викладених прокурором, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства та судового розгляду, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.