Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді арешту на строк 2 місяці, за ч. 1 ст. 304 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді арешту на строк 4 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді арешту на строк 4 місяці.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо яких судове рішення в касаційному порядку не оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За змістом судових рішень ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнанні винними та засуджені за те, що в грудні 2009 року по АДРЕСА_1, за попередньою змовою групою осіб, умисно проникли в гараж, який належав потерпілому ОСОБА_4, звідки таємно викрали майно на загальну суму 32 103 грв.

Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є неповнолітніми, втягнув їх у злочинну діяльність.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Указує на безпідставність призначення покарання засудженому ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, зокрема, суд не зазначив обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Апеляційний суд в порушення вимог ст. 377 КПК України не спростував належним чином доводи апеляції прокурора і не навів достатніх підстав, через які визнав її необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Зокрема, статтею 377 КПК України передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути вказані підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою.

Як убачається зі справи, прокурор в апеляції, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, порушував питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і постановлення нового вироку.

На обґрунтування своїх вимог прокурор наводив відповідні доводи з посиланням на докази по справі, зокрема, вказував на те, що у матеріалах справи відсутні дані, які б позитивно характеризували особу засудженого, натомість у 2008 році ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 304 ч. 1 КК України, злочини, за які його засуджено за вироком від 18.08.2010 року, вчинив через кілька місяців після закінчення іспитового строку, врахування ж молодого віку засудженого не є безумовним аргументом для застосування ст. 69 КК України.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції.

При цьому апеляційний суд залишив поза увагою те, що відповідно до вимог ст. 69 КК України та роз’яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) рішення про призначення засудженому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, приймається не тільки за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а й з урахуванням особи винного, мети й мотивів, якими вона керувалась при вчиненні злочину, її ролі серед співучасників, поведінки під час та після вчинення злочинних дій тощо, і що не було належним чином враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2008 році засуджувався за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України. Через кілька місяців після закінчення іспитового строку ОСОБА_1 знову вчинив аналогічні злочини, втягнувши у злочинну діяльність двох неповнолітніх осіб.

За таких обставин висновок апеляційного суду про обґрунтованість призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді чотирьох місяців арешту зроблений без належної оцінки наведених у вироку даних про особу засудженого і тяжкості вчинених злочинів.

Крім того, апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив про те, що вислухав пояснення засудженого та його захисника, які заперечували проти апеляції. Однак у вступній частині ухвали відомості про участь захисника засудженого відсутні.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України та постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно перевірити доводи, наведені в апеляції прокурора, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.