Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 21 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 листопада 2010 року щодо них.

Вироком Стахановського міського суду Луганської області від 21 травня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого

вироком Стахановського міськрайонного суду

Луганської області від 19.12.2003 за ч. 3 ст. 185

КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі,

на підставі ст. 71 КК України остаточно визначено

покарання у виді 4 років і 6 місяців позбавлення волі,

звільнений 25.01.2008 за відбуванням призначеного

строку покарання,-

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше судимого

вироком Артемівського районного суду

м. Луганська від 12.08.2004 за ч. 2 ст. 185,

ч. 3 ст. 185, ч. ст. 70 КК України на 6 років і

1 місяць позбавлення волі, на підставі ст. 81 КК України (2341-14)

звільненого 21.10.2008 умовно-

КК України (2341-14)

достроково, невідбутий строк покарання

становить 10 місяців і 30 днів,-

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 та ст. 71 КК України ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на 8 років і 3 місяці з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8, щодо яких судове рішення в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 листопада 2010 року вирок суду першої інстанції змінено та виключено з нього посилання про визнання у якості обставин, що обтяжують покарання засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (епізод щодо потерпілого ОСОБА_9) скоєння ними злочину за попередньою змовою групою осіб.

Зазначений вирок в частині засудження ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст. 187 КК України ( епізод від 18.01.2009 щодо потерпілого ОСОБА_10) - скасовано, а кримінальну справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд.

В решті вирок залишено без зміни.

Засуджених визнано винними в тому, що вони 26.12.2008 року близько 2 години 30 хв., за попередньою змовою групою осіб, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно та з корисливих мотивів, знаходячись у районі АЗС "ТНК", розташованій по вул. Б. Хмельницького в м. Стаханові Луганської області, напали на ОСОБА_11, завдавши йому при цьому чисельних ударів ногами по різних частинах тіла, тим самим, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для його життя та здоров'я в момент спричинення, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, після чого відкрито викрали мобільний телефон марки "Нокиа 3500", а також гроші та інші особисті речі потерпілого, чим спричинили ОСОБА_11 шкоду на загальну суму 1709 грн., після цього з місця злочину зникли.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 26.12.2008 року близько 5 години ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно та з корисливих мотивів, проникли у квартиру, розташовану АДРЕСА_1, завдавши при цьому потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 чисельних ударів ногами та руками по різних частинах тіла, тим самим, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для їх життя та здоров'я, спричинивши їм легкі тілесні ушкодження, після чого відкрито викрали із зазначеної квартири побутові речі та техніку, чим спричинили власнику шкоду на загальну суму 1609 грн.

18.01.2009 року, близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повторно, за попередньою змовою групою осіб, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно та з корисливих мотивів, в м. Теплогірську Луганської області сіли до автомобіля таксі ТБК "Комфорт" "Славута" д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_10 У 22 год. 30 хв., знаходячись у зазначеному автомобілі в районі пров. Ольхового в м. Стаханові, напали на ОСОБА_10, застосовуючи до нього насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, останньому вдалося втекти, після чого засуджені, продовжуючи свої злочинні дії, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 300 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить змінити судові рішення в частині обвинувачення його по епізоду щодо ОСОБА_9, та перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки до останнього було застосовано насильство, яке, на його думку, не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки слідством не встановлено достатніх доказів його вини та застосовані незаконні методи збору доказів та фальсифікація матеріалів справи. Крім того, засуджений ОСОБА_6 вважає, що розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності засудженого ОСОБА_8, є порушенням КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав .

Доводи ОСОБА_6 щодо застосування незаконних методів збору доказів та фальсифікація матеріалів справи є такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки в протоколі його явки з повинною (т.1 а.с. 149) та в протоколі його допиту в якості підозрюваного від 30.01.2009 року (т.1 а.с. 166) є його власноручні записи про добровільність вчинення цих процесуальних дій і відсутність тиску з боку правоохоронців. А його пояснення в цих протоколах щодо місця, часу та обставин подій співпадають з показами потерпілих та іншими доказами по справі, тобто могли бути відомі лише учаснику цих подій, що вказує на допустимість цих доказів.

Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються засудженим ОСОБА_6 у касаційній скарзі, у зв'язку з чим його скарга в цій частині перегляду не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування, а тому його скарга задоволенню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірялись доводи засудженого ОСОБА_5 щодо кваліфікації його дій по епізоду відносно ОСОБА_9, які є аналогічними тим, що наведені в його касаційній скарзі. Викладені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" №10 від 06.11.2009 року (v0010700-09) під небезпечним для життя чи здоров'я насильством в розумінні статті 187 КК України, слід вважати умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.

На підставі судово-медичного експертного дослідження № 49 від 06.02.2009 року, на яке посилаються у своїх рішеннях суди, потерпілому ОСОБА_14 внаслідок нападу на нього засудженими були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад його здоров’ю.

Тому доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 щодо перекваліфікації його дій з ч.2 ст.187 на ч.2 ст. 186 КК України є необґрунтованими, а його касаційна скарга також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Стахановського міського суду Луганської області від 21 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 – без зміни.