Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Фурика Ю.П. та Швеця В.А.,

прокурора Волошеної Т.Г.,

захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні 14 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисників засудженого ОСОБА_3 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року.

Вироком Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2010 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України,

не судимого.

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком ОСОБА_3 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 1год. 30хв. в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем "Мерседес" С-180, д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта в межах м. Джанкоя на дільниці 562км + 350м, грубо порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.2б, 12.1, 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не вибрав безпечну швидкість та дистанцію руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з мопедом "Fada" під керуванням ОСОБА_4, що рухався у попутному напрямку на його смузі руху та виконував поворот вліво з включеним світловим сигналом, в результаті цього пасажир мопеду "Fada" - неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно судово-медичної експертизи отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди, водій мопеду "Fada" отримав легкі тілесні ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Задовольняючи частково апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Апеляційний суд Автономної Республіки Крим 20 січня 2011 року постановив свій вирок, яким скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та призначив ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисники засудженого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюючи фактичні обставини справи просять вирок суду апеляційної інстанції змінити, призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що їх підзахисний вчинив злочин з необережності і вперше, не перешкоджав встановленню істини у справі, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебував, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем навчання, роботи та проживання характеризується позитивно, має вищу освіту, а потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_4 матеріальна та моральна шкода відшкодована у повному обсязі. Скаржники стверджують, що ОСОБА_3 скоїв злочин в стані неосудності, однак клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи на предмет встановлення патологічного сп’яніння з повною амнезією з метою бути неосудним він не заявляв.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги і просила вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_3 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за ч. 2 ст. 286 КК України злочинних дій ОСОБА_3 в касаційній скарзі не заперечуються.

Прийшовши до висновку про скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим обґрунтовано зазначила, що суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, ОСОБА_3 після скоєння дорожньо-транспортної пригоди з місця пригоди зник, допомоги потерпілим не надав, а про те, що сталося в правоохоронні органи не повідомив.

З врахуванням цих обставин, а також приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який за місцем проживання, роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, щиросердно розкаявся, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, колегія суддів вважає обґрунтованою у вироку апеляційного суду необхідність призначення засудженому покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства із застосуванням ст. 69 КК України.

Таким чином, призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів

Підстав для пом’якшення призначеного засудженому покарання колегія суддів не знаходить. При цьому, колегія суддів зважає на наслідки злочину та вчинення його в стані алкогольного сп’яніння.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність визначення судом форми відбування покарання, оскільки, попри їх сукупність та зміст, вони не применшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину настільки, щоб можна було прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що злочин засудженим вчинений в стані неосудності, то вони є неспроможними, оскільки засуджений та його захисники під час досудового та судового слідства не вказували, що засуджений знаходився в будь-якому хворобливому стані, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. До того ж, вони не заявляли клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи на предмет встановлення перебування ОСОБА_3 в стані патологічного сп’яніння з повною амнезією та не повідомляли суд про це. ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, як правильно встановлено судом, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, тобто усвідомлював свої дії, не надавши допомогу потерпілим та не повідомивши відповідні органи. Факт перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння встановлено судом на підставі показань засудженого, який під час досудового слідства та у судовому засіданні визнавав, що вживав спиртні напої, а також згідно з показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які це також підтвердили.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку апеляційного суду та вважає його законним і обґрунтованим, а відтак касаційну скаргу захисників залишає без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_3 Заіра Діляверовича залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без задоволення.