Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2011 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 1ст. 364 КК України, та

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, КК України (2341-14) ,

повернуто на додаткове розслідування прокурору.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи головою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, 18 червня 2008 року одержав від ОСОБА_8 хабар у сумі 300000 грн., поєднаний з його вимаганням, за використання в інтересах останнього наданої йому влади та службового становища, а також у зловживанні своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, а ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в одержанні ОСОБА_5 хабара.

У касаційній скарзі прокурор посилається, що суд у своїй постанові не навів обґрунтованих підстав для направлення справи на додаткове розслідування, а поставлені перед досудовим слідством питання могли бути вирішені у судовому засіданні. У зв’язку з цим просить постанову суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд. Крім того зазначає, що за вказаними у постанові суду обставинами кримінальна справа вже направлялася на додаткове розслідування постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2009 року, але ухвалою Верховного Суду України від 24.09.2009 року зазначена постанова була скасована, а справа направлена на новий судовий розгляд. Отже, на його думку, судом було порушено вимоги ст. 399 КПК України щодо обов’язковості вказівок суду касаційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9, ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_7, що заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи і заперечення на неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, апеляційний суд зазначив, що, на його думку, органам досудового слідства необхідно привести обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 223 КПК України; конкретизувати обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364 КК України; перевірити доводи ОСОБА_5, наведені ним потерпілому ОСОБА_8 та свідку ОСОБА_10 щодо його дольової участі у володінні майновим комплексом по АДРЕСА_1; прийняти рішення по постанові від 17.06.2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 14 та ч. 3 ст. 368 КК України.

Проте, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів погодитись не може, оскільки ухвалою Верховного Суду України від 24.09.2009 року було скасовано постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2009 року про повернення цієї ж кримінальної справи на додаткове розслідування з таких же мотивів та підстав.

Згідно зі ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Колегія суддів вважає, що під час нового розгляду справи апеляційним судом, за результатами якого винесена постанова від 20.01.2011 року, не було встановлено нових мотивів або фактів неправильності досудового слідства, які б не могли бути усунені в судовому засіданні.

За викладених обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить розглянути справу в межах того обвинувачення, яке буде пред’явлено підсуднім, і за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, та дати оцінку наявним в ній доказам в їх сукупності, і прийняти рішення відповідно до закону.

Направляючи справу на новий судовий розгляд в той же суд, колегія суддів вважає,що вона має бути розглянута в іншому складі, оскільки за змістом оскаржуваної постанови видно, що суд, ухвалюючи цю постанову, допустився оцінки доказів, що є неприпустимим при поверненні справи на додаткове розслідування.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити, постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2011 року, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд, але в іншому складі.