Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 30 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 30 червня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі на поруки матері ОСОБА_7 строком на два роки.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2010 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Суд визнав, що неповнолітній ОСОБА_6 28 листопада 2009 року близько 18 годин 30 хвилин разом із неповнолітньою особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на цвинтарі біля селища Катеринівка у м. Луганську вчинили наругу над могилами. Діючи з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю та виключним цинізмом, умисно, із застосуванням фізичної сили, повалили, зруйнували і привели в негідність 81 надгробний пам’ятник, чим спричинили моральну та матеріальну шкоду родичам та близьким захоронених.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить скасувати судові рішення, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Захисник вважає, що досудовим слідством не встановлено достатніх доказів вини ОСОБА_6 та не конкретизовано вину кожного з осіб, які скоїли суспільно небезпечне діяння, допущено фальсифікацію доказів по справі; не встановлено: кількість пошкоджених надгробій та надгробних пам’ятників, ким конкретно вони були пошкоджені та розмір спричиненої шкоди, а суд вийшов за межі матеріалів припиненої кримінальної справи, необґрунтовано вказавши, що всім потерпілим була заподіяна, як матеріальна, так і моральна шкода. Захисник також зазначає, що у ході досудового слідства було порушено право його підзахисного на захист, яке виразилося в тому, що при затриманні ОСОБА_6 про це не було терміново повідомлено його батькам, а при першому допиті неповнолітнього та його судово-медичному обстеженні в наркологічному диспансері замість батьків була присутня гр. ОСОБА_8, повноваження якої, як педагога, ставляться захисником під сумнів. Крім цього, про постанову про припинення кримінальної справи та направлення її до суду вони дізналися в суді.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірялись доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними тим, що наведені в його касаційній скарзі. Викладені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються захисником у касаційній скарзі, у зв'язку з чим його скарга в цій частині перегляду не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що право на захист неповнолітнього порушено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК в разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

З матеріалів справи вбачається, що при першому допиті неповнолітнього ОСОБА_6 та при судово-медичному обстеженні в наркологічному диспансері була присутня педагог ОСОБА_8, яка згідно з довідкою від 28.01.2011 року за підписом директору СОШ №67 м. Луганська, доданої самим захисником разом з доповненнями до його касаційної скарги, працювала в зазначеній школі вчителем української мови та літератури, що підтверджує її повноваження, як педагога, отже доводи захисника в цій частині є необґрунтованими. До того ж особа ОСОБА_8 встановлювалась судами при її допитах, і сумнівів щодо її повноважень не було виявлено.

Отже, колегія суддів вважає, що при здійсненні процесуальних дій щодо неповнолітнього ОСОБА_6 органами досудового слідства, судами першої й апеляційної інстанції не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо нього судових рішень, тому законних підстав для скасування цих рішень за доводами касаційної скарги його захисника з цих підстав у колегії суддів немає, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 30 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.