Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2010 року та на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року.

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2010 року засуджено

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ст. 296 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ст. 121 ч.1 на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. та покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, у сумі 600 грн. 96 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року в частині призначення покарання скасовано і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_9 засуджено: - за ст. 121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі; - за ст. 296 ч.1 на 3 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

В іншій частині вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2010 року залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що він 08 липня 2008 року, приблизно о 21.45 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1, після сімейної сварки безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи зухвалість, виражаючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві та громадському місці, ображав ОСОБА_5 нецензурними словами, після чого, вилив йому на голову через вікно воду з кухля. Продовжуючи порушувати громадський порядок, ОСОБА_9 виліз з вікна вказаної квартири та вчинив бійку з потерпілим, в ході якої шампурами, які знаходилися у нього в руках, наніс потерпілому не менш як три удари в ліву руку та один удар в обличчя, після чого, переслідуючи потерпілого, наніс останньому шампурами ще не менш як шість ударів в область живота та грудної клітини, чим умисно заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження та тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого в момент заподіяння.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_9 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує, що потерпілий першим почав бійку, ображав ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи, який фактично лише захищався. Посилається також на те, що судами грубо порушені вимоги ст. ст. 22, 323 КПК України, оскільки судом вибірково оцінено докази. Крім того, не взяті до уваги висновки експертизи щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 Вважає також, що в діях підзахисного відсутній склад злочину передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, а призначене засудженому покарання є занадто суворим.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник заперечували проти касаційної скарги, просять залишити вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Свої висновки про доведеність винності ОСОБА_9 у вчиненні хуліганства та умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для його життя та здоров’я в момент заподіяння, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального закону. Докладні мотиви щодо оцінки доказів з дотриманням вимог ст. 334 КПК України наведені у вироку суду.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що показання свідків, потерпілого та самого засудженого повністю узгоджуються з даними, що містяться у висновках судово-медичних експертиз, які у сукупності спростовують позицію засудженого щодо того, що він заподіяв потерпілому ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Крім того, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_9, з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця та тривалості їх вчинення, правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника щодо допущеної судом першої та апеляційної інстанції однобічності, неповноти, необ’єктивності, невідповідності висновків фактичним обставинам справи, і відсутності доказів на підтвердження цих висновків, колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання у скарзі на відсутність мотиву для вчинення хуліганських дій у ОСОБА_9 не можуть бути визнані слушними через їх спростування сукупністю наявних та досліджених доказів.

Таким чином, апеляційний суд, належним чином дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшов правильного висновку про вчинення засудженим зазначених у вироку злочинів. Підстав вважати цей висновок невірним, як про це зазначається у касаційній скарзі, немає.

Разом з тим, апеляційний суд не встановив належних підстав для звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням і дійшов правильного висновку про можливість його виправлення під час реального відбування покарання.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а також таким, яке не можна визнати невиправдано суворим, як про це зазначено у касаційній скарзі захисника.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування судових рішень, не встановлено, тому касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Захисник ОСОБА_10 у своїй касаційній скарзі просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.

Однак. відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтоване призначення ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та доцільності призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступені тяжкості вчинених ним злочинів, наведених у вироку, даних про його особу, а також обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі й ті, на які вказує захисник, що давало суду підстави для призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто у мінімальній межі санкції закону, за яким його засуджено. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Висновок апеляційного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.121 ч.1; ст. 296 ч.1 КК України, при встановлених у вироку обставинах відповідає фактичним даним, підтверджений розглянутими у судових засіданнях суду першої й апеляційної інстанцій доказами, і є правильним та обґрунтованим.

Належним чином дослідивши показання свідків, засудженого, потерпілого щодо обставин події, зокрема, поведінки ОСОБА_11, який, будучи збудженим і розлюченим, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, постійно намагався нанести тілесні ушкодження потерпілому, висловлював погрози в бік потерпілого, а в подальшому наніс потерпілому удар шампуром в область черевної порожнини, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження, судом правильно встановлені фактичні обставини справи та дана відповідна кваліфікація.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що показання свідків, потерпілого та самого засудженого повністю узгоджуються з даними, що містяться у висновках судово-медичних експертиз, які у сукупності спростовують позицію засудженого щодо того, що він заподіяв потерпілому ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Крім того, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_11, з урахуванням характеру хуліганських дій засудженого, їх наслідків, місця та тривалості їх вчинення, правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника щодо допущеної судом першої та другої інстанції однобічності, неповноти, необ’єктивності, невідповідності його висновків фактичним обставинам справи і не підтвердження цих висновків доказами розцінюються колегією суддів як безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на об’єктивних даних.

Посилання у скарзі на відсутність мотиву на вчинення хуліганських дій у засудженого не можуть бути визнані слушними через їх спростування сукупністю наявних та досліджених доказів.

Таким чином, апеляційний суд, належним чином дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшов правильного висновку про вчинення засудженим зазначених у вироку злочинів. Підстав вважати цей висновок невірним, як про це зазначається у касаційній скарзі, немає.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтоване призначення ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та доцільності призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступені тяжкості вчинених ним злочинів, наведених у вироку, даних про його особу, а також обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі й ті, на які вказує захисник, що давало суду підстави для призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто у мінімальній межі санкції закону, за яким його засуджено. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2011 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.