Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7, подану в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_10, подану в інтересах засудженого ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2010 року щодо засуджених.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 15 і п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 14 і ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 15 і п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 14 і ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яка є його власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винуватими та засуджені за те, що вони з метою заволодіння майном ОСОБА_8 і ОСОБА_11, за попередньою змовою між собою вчинили на них розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я, під час якого з корисливих мотивів убили ОСОБА_11 та скоїли за попередньою змовою між собою замах на умисне вбивство сім’ї ОСОБА_8 та ОСОБА_11. З метою приховання слідів злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували підпалити будинок потерпілих. Ці злочини засуджені вчинили за таких обставин.

Так, у період часу з 20 по 29 січня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовились про вчинення умисного вбивства членів сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з метою заволодіння їх майном розробили план своїх дій, згідно з яким ОСОБА_5 у вечірній час мав прийти до будинку, розташованому у АДРЕСА_1, де проживали потерпілі, та очікувати приходу ОСОБА_6 Після цього вони повинні були почергово викликати у двір ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, де вчинити їх вбивство, а тих, хто, за їх припущеннями, міг уже спати, вбити під час сну. З метою приховання слідів злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували підпалити будинок потерпілих.

Реалізуючи цей намір, 29 січня 2010 року близько 22 години ОСОБА_5, маючи при собі кухонний ніж, рюкзак, у якому знаходилися фрагмент металевої труби, молоток, пляшка з бензином і двома кип'ятильниками, прийшов до будинку потерпілих. 30 січня 2010 року в нічний час до вказаного будинку підійшов ОСОБА_6, який по телефону викликав у двір ОСОБА_12. Коли ОСОБА_12 вийшла у двір зустрічати ОСОБА_6, то останній міцно притиснув її до себе та подав сигнал ОСОБА_5, який також вийшов у двір. Після цього ОСОБА_5 з метою умисного вбивства принесеним із собою ножем завдав потерпілій удар в область спини. Потім ОСОБА_6, затискуючи рукою рот потерпілої, разом з ОСОБА_5 відтягнули ОСОБА_12 вглибину двору, де почали її душити руками та намагалися ножем перерізати їй горло. Незважаючи на ці дії засуджених потерпілій вдалося покликати на допомогу родичів, які вибігли у двір, зокрема, її мати – ОСОБА_8, її бабуся – ОСОБА_14 та дідусь – ОСОБА_13. Залишивши скривавлену ОСОБА_12 на землі, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжили здійснювати свій злочинний намір. При цьому ОСОБА_6, стримуючи опір ОСОБА_8 та подружжя ОСОБА_13, дав команду ОСОБА_5 вчинити вбивство ОСОБА_13 Після чого ОСОБА_5 ножем завдав ОСОБА_13 один удар в область грудної клітини. Смерть потерпілого ОСОБА_13 настала на місці події внаслідок колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серцевої сорочки та лівого шлуночка серця. Розуміючи, що здійснити намір до кінця не вдається, ОСОБА_6 з метою залишення місця події, направився до виходу з двору, а ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, напав на ОСОБА_8 і завдав їй ножем чотири удари в область серця, однак потерпілій вдалося лівою рукою прикрити місце нанесення ударів. Після цього ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник.

Унаслідок зазначених дій засуджених потерпілій ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, у тому числі, і тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілій ОСОБА_8 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Смерть потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 не настала з причин, що не залежали від волі засуджених, внаслідок активного опору потерпілих та своєчасно наданої їм медичної допомоги.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_5 вважає, що вирок постановлений з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки була порушена підсудність розгляду даної кримінальної справи. Крім того, захисник посилається на те, що у його підзахисного не було попередньої змови із ОСОБА_6 на скоєння злочинів, за які їх засуджено. Також зазначає, що на досудовому слідстві до ОСОБА_5 застосовувалися недозволенні методи слідства та було порушено його право на захист, а призначене засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі надмірно суворе. Порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_5 висловлює аналогічні доводи та прохання;

- захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що всі дії щодо потерпілих учинив ОСОБА_5, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відсутня попередня змова. Вказує на процесуальні порушення апеляційним суд при розгляді кримінальної справи. Крім цього, захисник вважає, що апеляційний суд при призначенні ОСОБА_6 покарання належним чином не врахував дані про його особу та призначив надмірно суворе покарання;

- засуджений ОСОБА_6 висловлює аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідача, засуджених та захисника ОСОБА_7, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора, потерпілих, які вважали вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні ними зазначених злочинів відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.

При цьому, беручи до уваги, що під час судового розгляду засуджені по суті не визнавали себе винними у вчиненні інкримінованих злочинів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про обставини вчинення цих злочинів, які вони неодноразово давали на досудовому слідстві під час допитів у якості обвинувачених, при відтворенні обстановки і обставин події, у тому числі в присутності захисників.

Із змісту їх показань вбачається, що саме за попередньою змовою між собою і діючи спільно вони вчинювали злочинні дії направлені на здійснення розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілих, убивство ОСОБА_11, замаху на вбивство ОСОБА_15 та ОСОБА_8, а також готування до умисного знищення майна потерпілих.

За наслідками ретельної перевірки цих показань судом було встановлено, що вони в частині наявності попередньої змови на вчинення злочинів, часу, місця, мотиву, обставин учинення злочинних дій та готування до них, поведінки винних під час учинення злочинів і після цього є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами.

Достовірність вказаних показань засуджених об’єктивно підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_12 даними на досудовому слідстві і під час судового розгляду щодо обставин учинення відносно них злочинних дій і ролі кожного засудженого при цьому.

Окрім того, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів у повній мірі підтверджений й іншими доказами по справі: даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, огляду речових доказів; висновками судово-медичних експертиз тощо.

Доводи, викладені у касаційних скаргах захисників про відсутність попередньої змови у засуджених на вчинення інкримінованих злочинів та наміру на вчинення вбивства спростовуються сукупністю наявних доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні ними за попередньою змовою із корисливих мотивів умисного вбивства, закінченого замаху на умисне вбивство двох і більше осіб, розбійного нападу, поєднаного з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та готування до умисного знищення чужого майна шляхом підпалу.

Кваліфікація дій засуджених за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15 і п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187; ч.1 ст. 14 і ч. 2 ст. 194 КК України є правильною.

Посилання захисників у касаційних скаргах про застосування до засуджених під час досудового слідства недозволених методів розслідування, внаслідок чого вони обмовили себе, були належними чином перевірені судом першої інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням переконливих мотивів такого висновку.

Зазначення в касаційних скаргах про допущенні органом досудового слідства та судом суттєві порушення кримінально-процесуального закону, у тому числі права на захист засуджених, не обумовлене фактичними даними і тому оцінюється колегією суддів як надумане.

Покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, наслідків від учиненого, ролі кожного засудженого у злочинах, даних про їх особу, обтяжуючих покарання обставин, наведених у вироку, відсутності обставин, що пом’якшували покарання.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджені підлягають постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України (2341-14) є довічне позбавлення волі. Призначене засудженим покарання є необхідним і справедливим.

За таких обставин підстав до пом’якшення призначеного засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання колегія суддів не вбачає, відповідно відсутні підстави для задоволення касаційних скарг захисників та засуджених щодо призначеного покарання.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийнятого рішення у справі і обумовлювали його скасування, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_7, ОСОБА_10 та засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – без зміни.