Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Вільгушинського М.Й.,

Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 21 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 27 серпня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, не судимого,

засуджено за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 231 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 180 годин; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. Постановлено зарахувати у строк відбування покарання перебування засудженого під вартою з 31 грудня 2009 року по 08 січня 2010 року та остаточно визначено покарання у виді 1 року 11 місяців та 22 днів позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що з 2008 року по 31 грудня 2009 року у дворі будинку АДРЕСА_1 Донецької області, за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, без державної реєстрації і спеціального дозволу ( ліцензії ), одержання якого передбачено законодавством, організував незаконний пункт прийому і схову металобрухту, де здійснював незаконні операції з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації і спеціального дозволу ( ліцензії ).

Крім того, 10 вересня 2009 року близько 2 години, 10 жовтня 2009 року близько 02 години, 15 жовтня 2009 року близько 02 години, 27 жовтня 2009 року близько 02 години, 23 грудня 2009 року близько 02 години та 28 грудня 2009 року близько 02 години, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_1 Донецької області, придбав у особи, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, майно, а саме металобрухт, завідомо знаючи про те, що вказане майно отримане злочинним шляхом, після чого став зберігати його та в подальшому збув.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на неправильне застосування судом кримінального закону в частині призначеного покарання. Вважає, що суд в порушення вимог ст. 73 КК України призначив покарання у виді позбавлення волі в днях.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 286 КК України не заперечується у касаційній скарзі.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув’язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства по справі щодо ОСОБА_2, останній перебував під вартою з 31 грудня 2009 року по 08 січня 2010 року, у зв’язку з чим суд обґрунтовано зарахував у строк відбування покарання перебування його під вартою, та остаточно визначив покарання у виді 1 року 11 місяців та 22 днів позбавлення волі.

З огляду на викладене, підстави вважати, що при призначенні покарання суд неправильно застосував кримінальний закон колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку суду, не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 27 серпня 2010 року залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - без задоволення.