Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Крещенка А.М.

суддів - Шилової Т.С., Шибко Л.В.,

з участю прокурора - Стратюка О.М.,

розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2009 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка не мала судимості,

- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та на неї покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

21 грудня 2010 року вироком Апеляційного суду м. Києва апеляцію прокурора задоволено частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 2 ст. 185 КК України та призначення покарання на підставі ст. 70 КК України скасовано.

Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 24 березня 2008 року приблизно об 11 год., перебуваючи в торгівельному залі на території ТЦ "МЕТРО", який розташований по пр-ту Московському, 26-В в м. Києві, таємно заволоділа чужим майном, яке належало ТЦ "МЕТРО", а саме: кросівками вартістю 259 грн., курткою спортивною вартістю 249 грн. Викрадене майно ОСОБА_1 віднесла до салону автомобіля, повернулась до торгівельного залу ТЦ "МЕТРО" приблизно об 11 год. 40 хв. та знову викрала кросівки вартістю 59,88 грн., костюм вартістю 574 грн., чим заподіяла торгівельному центру матеріальну шкоду на загальну суму 1141, 88 грн.

04 березня 2009 року приблизно о 21 год. 15 хв., ОСОБА_1 повторно, з метою викрадення чужого майна зайшла до будинку АДРЕСА_1. Знаходячись на третьому поверсі ОСОБА_1 відчинила двері в кімнату № 311 та, з метою викрадення чужого майна, проникла до вказаної кімнати, звідки взяла жіночу сумку вартістю 250 грн. з речами і грошовими коштами, які належали ОСОБА_2, на загальну суму 739 грн. В цей час у кімнаті знаходився свідок ОСОБА_3, який спостерігав за діями ОСОБА_1 та зробив їй зауваження з метою припинення злочину. ОСОБА_1, розуміючи, що її злочинні дії стали відкритими, помітними для свідка ОСОБА_3, продовжила їх та відкрито заволодівши майном потерпілої з місця скоєння злочину зникла.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена просить скасувати вирок апеляційного суду в частині визнання її винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та повернути справу на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно кваліфіковано її дії як грабіж, поєднаний з проникненням у житло, оскільки двері в кімнату були відчинені, вона не проникала в кімнату, а тільки ступила однією ногою. Крім того, в кімнаті вона нікого не бачила та свідок ОСОБА_3 ніякого зауваження їй не робив. Вважає, що її дії за цим епізодом слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, провівши судове слідство, повно і всебічно дослідив зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 186 КК України за епізодом викрадення майна потерпілої ОСОБА_2.

Показаннями свідка ОСОБА_3 підтверджено, що ОСОБА_1 розпочала свої дії як крадіжку, але, після викриття її дій ОСОБА_3, продовжила вчинення злочину та відкрито викрала сумку потерпілої. (т.1 а. с. 154-161, 168-178, т.2 а. с. 21-25, 193-195).

Показання даного свідка на досудовому слідстві та в судовому засіданні є послідовними, не містять суперечностей, та узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 ( т.1 а.с. 147-152, 159-162).

Судом також правильно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 186 КК України – проникнення у житло, оскільки майно викрадено з кімнати, де проживає потерпіла, проти чого не заперечувала і засуджена.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо за місцем проживання, тривалий час не працює, у вчиненому не розкаялась.

Призначене покарання за своїм розміром і видом відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів та підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.