Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні 26 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально–Міського районного суду м. Горлівки від 9 вересня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 191 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у ви ді 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду торгового агента ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс"" та будучи особою, яка згідно з п. 1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність безпосередньо несе відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, в порушення укладеної з ним угоди і трудових обов’язків, умисно присвоїв ввірене йому майно, в тому числі повторно, а саме, 12.08.2009 року ОСОБА_1, отримав від продавця магазина "Корона" ОСОБА_2 оплату за поставлену продукцію в сумі 1064,22 грн., які повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс"" через банківську установу ЗАТ КБ "Приват-Банк", однак умисно не перерахував ці гроші, а привласнив їх, чим заподіяв ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс"" матеріальну шкоду.

Також, отримавши оплату за поставлену продукцію 4.08.2009 року від продавця магазину "Август" ОСОБА_3 в сумі 500 грн., 6.08.2009 року від продавця магазину "Август" ОСОБА_3 в сумі 395,56 грн., 6.08.2009 року від бухгалтера магазину "Чарівниця" ОСОБА_4 в сумі 183,18 грн., 6.08.2009 року від продавця магазину "Колос" ОСОБА_5 в сумі 1006,20 грн., 10.08.2009 року від продавця магазину "Продукти" ОСОБА_6 в сумі 299,70 грн.11.08.2009 року від приватного підприємця ОСОБА_7 в магазині "Потьомкін" в сумі 1203,48 грн., 11.08.2009 року від продавця торгівельного павільйону ОСОБА_8 в сумі 200 грн., 13.08.2009 року від бухгалтера магазину "Чарівниця" ОСОБА_4 сумі 1370,10 грн., 13.08.2009 року від продавця магазину "Колос" ОСОБА_5 в сумі 529,98 грн., 13.08.2009 року від продавця торгівельного павільйону ОСОБА_8 в сумі 200 грн., 13.08.2009 року від приватного підприємця ОСОБА_9 в сумі 617,40 грн., які повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс"" через банківську установу ЗАТ КБ "Приват-Банк", повторно заволодів ними шляхом привласнення та в подальшому використав на особисті потреби.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вказує, що суд порушив ст. 334 КПК України, припустившись помилки при викладенні подій у хронологічному порядку, що потягло за собою неправильне застосуванням кримінального закону. Також прокурор вказує на неправильне призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов?язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, оскільки засуджений обіймав посаду, пов’язану з матеріальною відповідальністю, а тому суд мав позбавити засудженого права обіймати саме такі посади.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України суд розглядає справу в межах пред?явленого обвинувачення. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він вперше вчинив злочин 12.08.2009 року, а в подальшому – злочини за аналогічних обставин повторно. Прокурором обвинувачення в суді не змінювалося. Під час судового розгляду засуджений повністю визнав свою вину в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, тому суд обгрунтовано визнав обвинувачення доведеним, кваліфікувавши дії засудженого за першим епізодом за ч. 1 ст. 191 КК України, а за рештою епізодів – за ч. 3 ст. 191 КК України за ознакою "повторності".

За таких обставин, посилання прокурора на те, що непослідовне викладення подій у вироку потягло неправильне застосування кримінального закону, є необґрунтованим.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні засудженому додаткового покарання не ґрунтуються на законі. За змістом ст. 55 КПК України та роз’яснень, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. З матеріалів кримінальної справи видно, що ОСОБА_1 вчинив злочини, перебуваючи на такій посаді, що діяльність його була пов'язана з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, а тому суд обґрунтовано позбавив засудженого права займати таку посаду.

У зв?язку з наведеним колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Центрально–Міського районного суду м. Горлівки від 9 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.