Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційною прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року, винесену у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи.

Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 серпня 2010 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову прокурора м. Нова Каховка від 15 липня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року постанову суду залишено без зміни.

З мотивувальної частини постанови суду вбачається, що скасовуючи постанову прокурора, суд послався на відсутність на момент порушення кримінальної справи достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину. Тому суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови з поверненням матеріалів дослідчої перевірки до прокуратури для проведення додаткової перевірки з метою встановлення додаткових даних, які є підставами для порушення кримінальної справи.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність законних підстав до порушення кримінальної справи на момент винесення прокурором постанови та зазначив про обґрунтованість вказівки суду про необхідність виконання певних дій в межах перевірки, яка проводиться за заявою ОСОБА_2

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду, винесеної у справі за скаргою ОСОБА_1, в той же час просить направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, вважає, що суд не взяв до уваги наявність у справі даних, достатніх для порушення кримінальної справи, а суд апеляційної інстанції не звернув на це уваги і необґрунтовано залишив без задоволення апеляцію прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду – скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За результатами розгляду скарги суддя приймає рішення залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КК України.

Дослідивши матеріали перевірки, проведеної за заявою ОСОБА_2 з приводу розтрати ОСОБА_1 коштів на суму 70000 грн. із загальної суми отриманих ним коштів в сумі 157000 грн., призначених для будівництва торгівельного павільйону, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність даних для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, про що зазначили у своїх рішеннях, належно їх вмотивувавши.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка була проведена повно, всебічно та об’єктивно. Зокрема, були витребувані письмові документи, які підтверджували наявність договорів підряду на ремонтно-будівельні роботи та будівництво об'єкту, вартість виконання земельних, підготовчих робіт, будівництва об'єкту, були відібрані пояснення у окремих осіб, зокрема у ОСОБА_1, який пояснив, що уклав угоди з ОСОБА_3 на будівництво об'єкту загальною вартістю 215000 грн., отримав частину вартості в сумі 156400 грн., а робіт виконав на суму 214436 грн.

З матеріалів перевірки також видно, що 10 червня 2010 року старшим слідчим прокуратури м. Нова Каховка було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Після скасування зазначеної постанови слідчого та додаткової перевірки 29 червня 2010 року знову була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину. Прокурор м. Нова Каховка 12 липня 2010 року скасував цю постанову як передчасну, а матеріали справи повернув старшому слідчому прокуратури м. Нова Каховка для проведення додаткової перевірки. Разом з тим, без проведення такої перевірки та отримання будь-яких додаткових даних прокурор м. Нова Каховка 15 липня 2010 року порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність скасування постанови прокурора м. Нова Каховка від 15 липня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю на момент винесення постанови прокурором достатніх даних для порушення кримінальної справи щодо останнього. При цьому місцевий суд правильно вказав на необхідність проведення додаткової перевірки за скаргою ОСОБА_2 для прийняття законного та обгрунтованого рішення. З такою позицією обґрунтовано погодився і апеляційний суд.

Оскільки істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень у справі, не допущено, тому судові рішення підлягають залишенню без задоволення, а касаційна скарга прокурора – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року, винесені у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України – без зміни.