Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Міщенка С.М.,

суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.

за участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула у судовому засіданні 26 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 1 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого 15 грудня 2008 року Кам?янець-Подільським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України остаточно на 4 роки 3 місяці позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 2 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінено. З мотивувальної частини вироку виключено посилання суду на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, – "вчинення розбійного нападу, поєднаного з насильством, що є небезпечним для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу". Призначено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке є його власністю; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю. У порядку ст. 365 КПК України зі вступної частини вироку виключено посилання суду на судимості ОСОБА_4, оскільки вони є погашеними. У решті вирок залишити без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він 12 лютого 2005 року, приблизно о 22-й годині, за попередньою змовою ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у під’їзді будинку АДРЕСА_1 вчинив розбійний напад на ОСОБА_5, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке виразилось у тому, що ОСОБА_6 приклав ножа до шиї ОСОБА_5 та висловлював погрози вдарити її ножем у живіт, внаслідок чого засуджені заволоділи мобільним телефоном "Сіменс", заподіявши потерпілій матеріальну шкоду в сумі 350 грн.

Крім того, 17 вересня 2009 року, приблизно в 00 год. 30 хв., ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні кафе "Бастіон" на вул. Хмельницьке шосе, 9, у м. Кам'янець-Подільському, скориставшись відсутністю ОСОБА_7, таємно викрав зі столика телефон "Нокіа-6300" зі стартовим пакетом та залишком коштів на рахунку на загальну суму 1430 грн.

У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України із закриттям справи у цій частині. Посилаються на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, внаслідок чого ОСОБА_3 необґрунтовано визнано винним у вчиненні розбійного нападу. Зазначають, що у справі відсутні докази щодо наявності попередньої змови у останнього з ОСОБА_4, а також щодо наявності ножа у засуджених під час нападу. Вважають, що суд безпідставно взяв до уваги заяву засудженого ОСОБА_3 про вчинення ним злочину, оскільки вона була отримана незаконним шляхом.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила залишити касаційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за цим злочином у касаційних скаргах не оскаржуються.

Висновок суду про доведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 за встановлених судом обставин є обґрунтованим і підтверджуються дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку. Зокрема, винність засудженого обґрунтовується показаннями потерпілої ОСОБА_5 про обставини розбійного нападу та роль кожного з нападників, зокрема, пояснила, що ОСОБА_4 вимагав мобільний телефон, та в присутності ОСОБА_3 прикладав їй ножа до шиї та погрожував вдарити ним її в живіт, вона сприймала погрози реально, тому віддала засудженим мобільний телефон і вони втекли з місця події. Такі показання потерпіла підтвердила під час очної ставки з ОСОБА_4 Згідно з протоколом впізнання потерпіла ОСОБА_5 впізнала засуджених як осіб, які, погрожуючи їй застосуванням ножа, відкрито заволоділи її мобільним телефоном.

Під час досудового слідства сам засуджений ОСОБА_3 визнавав, що він з ОСОБА_4 домовились когось пограбувати, показував про дії кожного під час розбійного нападу та пояснював, що він спостерігав за обстановкою біля під'їзду в той час, коли ОСОБА_4 погрожував потерпілій ножем, викрадений телефон продали таксисту та розділили отримані гроші.

Зазначеними показаннями потерпілої та засудженого ОСОБА_3 спростовуються доводи захисників про те, що судом не було беззаперечно доведено наявність у останнього під час нападу ножа, а також попередньої змови між засудженими на вчинення злочину.

Суд обґрунтовано взяв до уваги вищенаведені показання засудженого, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі, і правильно критично поставився до його показань в суді про непричетність до злочину, оскільки вони спростовуються показаннями під час досудового слідства засудженого ОСОБА_4, показаннями обох засуджених під час очної ставки між ними та в ході відтворення обстановки і обставин події за їхньою участю, показаннями свідка ОСОБА_8, який повідомив, що працював на посаді оперуповноваженого і коли оперативним шляхом була отримана інформація про участь у злочині ОСОБА_4 і ОСОБА_3 і, то при з'ясуванні у останнього обставин злочину, він розкаявся у вчиненому і без будь-якого тиску власноруч написав заяву при вчинення ним разом з ОСОБА_4 розбійного нападу на потерпілу.

Посилання на те, що заява про злочин від ОСОБА_3 була отримана внаслідок застосування щодо нього незаконних методів ведення досудового слідства, перевірялися в судовому засіданні і визнані необґрунтованими, оскільки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які підтвердили в суді, що будь-якого тиску на засудженого не чинилося і він сам добровільно написав заяву та визнавав свою вину. В судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що скарг на дії працівників міліції не має.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, надав їм належної оцінки і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_3, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 1 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.