Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Дрогобицької О.М.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2010 року.

Вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України,

раніше не судиму,

- за ч. 3 ст. 212 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи всіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи всіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи всіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 1700 грн. в дохід держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи всіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. в дохід держави виконувати самостійно.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи власником, і працюючи директором ПП "СГ-С-О-В-009", зареєстрованого розпорядженням виконавського комітету Слов'янської міської ради від 29.12.2008 року за юридичною адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря,4, і фактично виконуючи обов'язки головного бухгалтера вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, як службова особа підприємства, на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (996-14) , будучи відповідальною за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій, ведення бухгалтерського і податкового обліку підприємства, відповідальною за достовірність звітів, які подаються в державні органи, в період квітня - травня 2009 року умисно ухилилася від сплати податків шляхом необгрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ та внесення завідомо неправдивих відомостей до документів податкової звітності, що спричинило умисне заниження податкових зобов'язань по ПДВ за відповідні податкові періоди на суму 2626270 грн., що потягло ненадходження до бюджету України грошових коштів у великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1, будучи власником і працюючи директором ПП "СГ-С-О-В-009" та усвідомлюючи, що очолюване нею підприємство не мало фінансово-господарських стосунків з підприємствами - постачальниками ТОВ "Надія", ТОВ "АЗЕ-РИТ" і ТОВ "Метал-маркет В.Г.", діючи умисно в період червня - жовтня 2009 року внесла до офіційних документів - декларацій по податку на додану вартість і додатків до них, що подаються в контролюючий податковий орган, завідомо неправдиві відомості у вигляді необгрунтовано сформованих сум податкового кредиту по ПДВ і індивідуальних податкових номерів зазначених підприємств -постачальників, чим здійснила замах на заволодіння чужим майном - грошовими коштами з державного бюджету України в загальній сумі 3236000 грн. шляхом відшкодування ПДВ, що є особливо великим розміром, однак, свої злочинні наміри не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначеного їй покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою: за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи всіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 роки, без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи усіх форм власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи усіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 роки, без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. в доход держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, організації, установи всіх форм власності, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 3 роки, без конфіскації всього майна. Покарання, призначене у виді штрафу в розмірі 850 грн. в доход держави, виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов’язку на підставі ст. 76 КК України не міняти місця проживання без згоди органів кримінально-виконавчої системи.

В решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на нове розслідування у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що виразилось в неповноті досудового і судового слідства, та неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Дрогобицької О.М., яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим, базуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з вимогами ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Зазначені вимоги закону судом дотримано не було.

Колегія суддів вважає, що як під час досудового, так і судового слідства не встановлено направленість умислу і мотив вчинених ОСОБА_1 злочинів, а також не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженої. При розслідуванні кримінальної справи не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, що викривають або виправдовують обвинувачену, а також обставин, що пом’якшують і обтяжують її відповідальність.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованих злочинів, доведеність її участі в протиправній діяльності викликає сумніви.

Так, в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 фактично придбала сільськогосподарську продукцію в осіб – неплатників ПДВ, яку в подальшому реалізувала ПП "Сагромілк", ПП "Агродом" і ТОВ "Промспецремонт". З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що сільськогосподарську продукцію вона придбала за готівку. Оскільки мова йде про багатомільйонні угоди ПП "СГ-С-О-В-009" щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, органом досудового слідства не встановлено, за які саме кошти та де ОСОБА_1 протягом квітня-травня 2009 року придбала продукцію, не було враховано її соціальне та матеріальне становище ( вік 20 років, матеріально не забезпечена, незаміжня, з середньою освітою, виховує малолітню дитину).

Враховуючи, що на ПП "СГ-С-О-В-009" зареєстрована в якості працівника одна ОСОБА_1 та відсутні основні засоби виробництва, органом досудового слідства не встановлено ким та на якому транспорті перевозилась сільськогосподарська продукція та інші товари, не допитані водії, які здійснювали перевозку зазначеної продукції.

Незважаючи на наявність підписів ОСОБА_1 в банківських документах, не з’ясовано, ким саме були отримані грошові кошти у банківській установі та їх подальший рух.

Крім того, не надана оцінка тим обставинам, що реєстрація приватного підприємства була здійснена не за місцем фактичного мешкання ОСОБА_1 в с. Дробишево Краснолиманського району, а в м. Слов’янську, де остання не проживала.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок в частині призначеного засудженій ОСОБА_1 покарання, не звернув уваги на вище викладене.

За таких обставин вирок місцевого суду та ухвала апеляційної інстанції постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на нове розслідування для усунення зазначених недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.