Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області Біловара Р.Й. на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 26.12.2008 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він 19.03.2008 року, приблизно о 1 годині 30 хв., керуючи автомобілем "Мітсубісі – Паджеро Вагон", д.н. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км/год. по автодорозі "Київ-Чоп", неподалік с. В.Лази, Ужгородського р-ну, не впоравшись з керуванням автомобіля виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "Ваз-2121" д.н. НОМЕР_2, в якому знаходились водій ОСОБА_2 та пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_4 Після зіткнення з зазначеним автомобілем, автомобіль "Мітсубісі – Паджеро Вагон", д.н. НОМЕР_1 зіткнувся з автомобілем "Мерседес Бенц" д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку районного суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально – процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи засудженого від покарання, не врахував, що п. "з" ст. 7 ЗУ "Про амністію" містить заборону застосування амністії до осіб, засуджених за ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки у ньому не розкрито та не зазначено суть показів засудженого, потерпілих, не дано їм аналізу та правової оцінки з приводу їх допустимості, достатності та належності.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення засудженого, який проти скарги прокурора заперечував, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення ОСОБА_1 вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 26.12.2008 року - у зв’язку з перебуванням на його утриманні малолітніх дітей.

Разом з тим, за змістом п. "з" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 26.12.2008 року амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Отже, судом першої інстанції, при постановленні рішення в кримінальні справі щодо ОСОБА_1, застосовано кримінальний закон, який застосуванню не підлягав, у зв’язку з чим вирок місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, урахувавши доводи касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.