Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,

прокурора Саленка І.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Вінницької області Хоменчука О.А. на вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року.

Вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те, що вони за попередньою змовою між собою, 23 червня 2008 року, приблизно о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в будинку АДРЕСА_1 Іллінецького р-ну Вінницької обл., здійснили напад на потерпілого ОСОБА_3, нанесли йому удари руками по різних частинах тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого відкрито заволоділи грошима потерпілого в сумі 614 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвалу суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених. Вважає, що судом необґрунтовано було застосовано до засуджених вимоги ст.ст. 69, 75 КК України та призначено занадто м`яке покарання, оскільки не було враховано в достатній мірі тяжкість вчиненого засудженими злочину, стан алкогольного сп`яніння при його вчиненні, негативні характеристики щодо кожного з засуджених.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі. Висновки суду в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про немотивоване застосування до засуджених положень ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, при вирішенні питання про застосування ст. 69 КК України до засуджених, у судовому рішенні навів декілька обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався вимог закону, є обґрунтованими.

У мотивувальній частині вироку суд зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте, ці вимоги судом не виконані, у мотивувальній частині вироку суд не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують їх покарання.

Згідно матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше не судимі, не працюють, не одружені, характеризуються позитивно, ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину.

Судом враховано повне відшкодування засудженими завданої шкоди, їх щире каяття.

При цьому, судом не дана оцінка тяжкості вчиненого злочину, який віднесений законом до категорії тяжких, ту обставину, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України засуджені вчинили в стані алкогольного сп’яніння, негативно характеризуються за місцем проживання.

Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд ці вимоги процесуального закону належно не виконав, переконливих мотивів прийнятого рішення не навів і не зазначив підстави, з яких визнав доводи про м’якість призначеного покарання необґрунтованими. Допущене порушення кримінально – процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.