Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2010 року щодо неї.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,

засуджено за ст. 197 КК України до 150 годин громадських робіт. На підставі ст.ст. 49, 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного судом покарання у зв’язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона працюючи на посаді старшого контролера – касира філії № 225/028 ВАТ "Державного ощадного банку", яка розташована в с. Бабанка Уманського району Черкаської області, являючись відповідальною за збереження ввірених їй коштів, достовірно знаючи, що Бабанська філія № 225/028 належить до другого класу опору і максимальний ліміт залишку готівки в ній становить 700 грн., зобов’язана була належно зберігати та охороняти ввірені їй кошти. Однак неналежно виконала свої обов’язки внаслідок недбалого ставлення до них, не забезпечила безпеку зберігання ввірених їй коштів в сумі 81 595 грн. 20 коп., що призвело до того, що в ніч з 11 на 12 жовтня 2006 року невстановлена особа проникла в приміщення філії № 225/028 ВАТ "Державного ощадного банку" та таємно викрала вказані кошти, заподіявши банку 81 595 грн. 20 коп. шкоди, що є тяжкими наслідками.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, оспорюючи доведеність її вини, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, стверджує, що вона не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 197 КК України, а обвинувальний вирок постановлений щодо неї ґрунтується виключно на припущеннях. Зазначає, що апеляційним судом вказані порушення усунуті не були. Просить вирок та ухвалу щодо неї скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженої, вважаючи їх необґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні нею зазначеного у вироку злочину, зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.

Зокрема, суд виходив з показань самої засудженої, свідків, даних, які містяться у наказі про прийняття ОСОБА_1 на роботу, договорі про повну матеріальну відповідальність, посадовій інструкції старшого контролера – касира філії № 225/028 ВАТ "Державного ощадного банку", тощо.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про перегляд судових рішень у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно.

Апеляційним судом перевірялися доводи ОСОБА_1 про відсутність у її діях складу злочину і свого підтвердження не знайшли.

Судом першої інстанції було призначено засудженій справедливе покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України та законно звільнено останню від призначеного покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2010 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.