Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Квасневської Н.Д.,

суддів Шибко Л.В., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні 10 травня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 289 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 1 липня 2009 року, о 13 годині, на проспекті Броварському в м. Києві неподалік від станції метро "Лісова" незаконно заволодів автомобілем марки "Опель Кадет", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 10502 грн., що належить ОСОБА_3, а також таємно викрав з салону вказаного автомобіля належне потерпілому майно на загальну суму 9568 грн.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_2 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості та просить звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, щодо касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 289 та ч. 1 ст. 185 КК України не оспорюються в касаційній скарзі.

Зі змісту вироку видно, що при обранні ОСОБА_2 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував дані про його особу, ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставин справи, зокрема, взяв до уваги те, що він щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, задовільно характеризується, урахував думку потерпілого, який просив обрати засудженому покарання у виді позбавлення волі, та призначив мінімальне покарання, передбачене санкціями названих статей. Покарання, обране судом, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення ОСОБА_2 покарання та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КК України (2341-14) колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.