Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2010 року.

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на тринадцять років шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_6 3994,48 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Сумській області 2072,30 грн. відшкодування судових витрат; на користь ДНДЕКЦ МВС України 6746,80 грн. відшкодування судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2010 року за результатами перегляду кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_5 вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 4 листопада 2009 року близько 21 години 30 хвилин, знаходячись у літній кухні домоволодіння раніше знайомого йому ОСОБА_7, що по АДРЕСА_1, у ході спільного розпивання з ним спиртних напоїв та перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час виниклої сварки із ОСОБА_7, яка переросла у бійку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою позбавлення останнього життя, схопив з шухляди столу в приміщенні кухні сокиру і умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді фізіологічної смерті потерпілого, з силою наніс декілька ударів в область шиї ОСОБА_7, внаслідок чого потерпілий помер на місці.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_5, не погоджуючись з правильністю кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони й пом’якшити призначене покарання. Мотивує це тим, що суд не дав належної оцінки наявним у нього тілесним ушкодженням, які палицею спричинив йому ОСОБА_7., а також те, що бійку розпочав не він, а потерпілий, що умислу на вбивство ОСОБА_7 не мав, заподіяти смерть йому не бажав. Також посилається на те, що судом призначено суворе покарання без врахування всіх обставин справи та даних про його особу.

Зазначає, що потерпілими у даній категорії справ можуть бути визнані лише близькі родичі, а ОСОБА_6 є лише тіткою померлого ОСОБА_7, тому вона не могла бути визнана потерпілою й відповідно цивільним позивачем у справі. Також вважає, що суд апеляційної інстанції залишаючи його апеляцію без задоволення в ухвалі не зазначив підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу засудженого з доповненням слід залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлено з урахуванням усіх як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з’ясуванні дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

ОСОБА_5 на досудовому слідстві добровільно давав показання, що наносив удари в область шиї сокирою ОСОБА_7; допускав, що від його ударів по шиї потерпілого, настала смерть останнього; повідомив свідку ОСОБА_9 безпосередньо після скоєння злочину, що "завалив ОСОБА_7", і в судовому засіданні не заперечував скоєння ним вбивства потерпілого ОСОБА_7

Крім того, вина ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків, даними протоколів слідчих дій у справі, даними висновку судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та причину його смерті й інших експертиз.

Посилання засудженого на те, що він не мав наміру на вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_7, ретельно перевірялися судом першої інстанції, які суд обґрунтовано визнав безпідставними.

Саме знаряддя злочину, локалізація ран та їх глибина свідчить про нанесення удару сокирою зі значною силою, що підтверджує висновок суду про направленість умислу ОСОБА_5 на умисне вбивство потерпілого.

Доводи касаційної скарги про необхідність перекваліфікації дій засудженого на ст. 118 КК України не є переконливими, оскільки, як встановлено судом, тілесні ушкодження засуджений потерпілому ОСОБА_7 заподіяв під час обопільної сварки та бійки у літній кухні по місцю проживання потерпілого, тобто в обстановці, що не свідчить про знаходження його у стані необхідної оборони.

Порушень вимог КПК (1001-05) , що ставлять під сумнів доведеність винності ОСОБА_5 у зазначеному вироком обсязі злочинних дій, не встановлено.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то вони є безпідставними.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд дотримався цих вимог закону і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання як за видом, так і за розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав вважати його несправедливим внаслідок суворості, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Апеляційний суд постановив ухвалу відповідно до вимог ст. ст. 362, 377 КПК України і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 без зміни.

З дотриманням вимог ч. 1 ст. 50 КПК України, відповідно до яких цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу, під час досудового слідства цивільним позивачем у даній справі була на законних підставах визнана тітка загиблого ОСОБА_7 – ОСОБА_6, і судом з наведенням відповідних обґрунтувань задоволено її позовні вимоги про відшкодування її матеріальних затрат на поховання загиблого ОСОБА_7, що підтверджені відповідними доказами.

Колегія суддів не може погодитися із рішенням суду про стягнення з засудженого на користь ОСОБА_6 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 проживала у м. Кременчук Полтавської області, у той час як ОСОБА_7. проживав за адресою: АДРЕСА_1. Даних про те, що ОСОБА_6 проживала однією сім’єю з ОСОБА_7 з матеріалів справи не вбачається.

Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили цю обставину в установленому законом порядку, а тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.