Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимого, остання судимість: 07 червня 2006 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої

ОСОБА_6 1272 грн. 60 коп. матеріальних збитків.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів за наступних обставин.

22 вересня 2009 року, близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, знаходячись за адресою

АДРЕСА_1 Запорізької області, у коридорі гуртожитку таємно викрав електричний подовжувач вартістю 67 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, 25 жовтня 2009 року, близько 10 години,

ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, знаходячись в ательє "Світлана", що розташоване на п’ятому поверсі АДРЕСА_2 таємно викрав майно приватного підприємця ОСОБА_6 на загальну суму 1299 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій, ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв`язку з порушенням судом вимог ст. 63 КК України при призначенні засудженому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про допущене судом порушення вимог ст. 63 КК України при призначенні засудженому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України є слушними, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 63 КК України, позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною Кримінального Кодексу (2341-14) .

Проте, місцевий суд, в порушення вказаних вимог закону, засуджуючи ОСОБА_5 за ч.1 ст. 185 КК України, призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 місяців, що є меншим від мінімального розміру, встановленого для даного виду покарання.

Разом з тим, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" коли санкція закону, за яким особу визнано винною, на рівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м’які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

В порушення цих вимог закону суд не обговорив питання про призначення більш м’якого виду покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 185 КК України ніж позбавлення волі та призначив занадто суворий вид покарання.

Враховуючи відсутність претензій майнового характеру до засудженого з боку потерпілої ОСОБА_7, незначну вартість викраденого майна, визнання вини засудженим, колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити

ОСОБА_5 покарання і призначити йому більш м’який вид покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.

За таких обставин, вирок місцевого суду у частині призначення покарання засудженому за ч. 1 ст. 185 КК України підлягає зміні.

При призначенні покарання засудженому за ч. 2 ст. 185 КК України суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, у тому числі і за особливо тяжкий злочин, знову вчинив злочин середньої тяжкості, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, збитки від злочину потерпілій ОСОБА_6 не відшкодував та обгрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі у межах строку, визначеного санкцією зазначеного закону.

Остаточне покарання, визначене ОСОБА_5 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, є достатнім для його виправлення і підстав вважати його м’яким, як про це зазначено прокурором у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшити йому за

ч. 1 ст. 185 КК України покарання, призначивши його у виді арешту на строк шість місяців. Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до міри покарання призначеної міським судом, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до позбавлення волі на строк один рік.

У решті цей вирок залишити без зміни.