Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Швеця В.А.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою виконуючого обов’язки заступника прокурора Львівської області на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 8 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого, останній раз 26.07.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 81 КК України 29.06.2006 року умовно-достроково на не відбутий строк 11 місяців,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, ч. 1 ст. 304 КК України на 4 роки позбавлення волі, ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено неповнолітнього ОСОБА_2, вирок щодо якого не оскаржується.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 19.11.2009 року в м. Сколе Львівської області, перебуваючи в своєму житловому будинку по АДРЕСА_1, втягнув неповнолітнього ОСОБА_2 у злочинну діяльність.

19.11.2009 року, 23.11.2009 року та 27.11.2009 року ОСОБА_1, після 22 години ухилився від адміністративного нагляду, встановленого постановою Сколівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2009 року, залишивши своє місце проживання - приватний будинок АДРЕСА_1

19.11.2009 року, 23.11.2009 року та 27.11.2009 року приблизно о 23 годині в м. Сколе Львівської області по вул. Б. Хмельницького, 20, ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, проник на територію Сколівського хлібокомбінату, звідки повторно таємно викрав відповідно 9 чавунних плит, загальною вартістю 351 грн.; 8 чавунних плит, загальною вартістю 312 грн.; 8 чавунних плит, загальною вартістю 312 грн., а всього чужого майна на загальну суму 975 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановленого у справі вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 395 КК України. Правильність цього висновку і кваліфікація дій засудженого у касаційному порядку не оспорюються.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання . Ці вимоги закону судом дотримані, покарання призначено в межах санкцій ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 395 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем проживання; пом’якшуючих покарання обставин – визнання вини, щирого каяття, сприяння встановленню істини в справі, добровільного відшкодування заподіяної шкоди. Належним чином, з урахуванням пом’якшуючих обставин, вмотивоване і прийняте судом рішення про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 70 КК України 4 роки позбавлення волі, з випробуванням і встановленням іспитового строку 2 роки на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам кримінального закону, є достатнім і справедливим, а тому відсутні підстави для скасування вироку внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання, як про це вказує прокурор у касаційній скарзі.

Колегія суддів не вбачає даних, які свідчили б про неправильне застосування кримінального закону в справі щодо ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу виконуючого обов’язки заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 8 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.