Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Єленіної Ж.М.,

суддів Сахна Р.І., Марчук Н.О.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області

від 09 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 25 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

У справі також засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено і на них не подано касаційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 02 жовтня 2009 року приблизно о 22 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на перехресті вулиць Войцеховського та Б.Хмельницького в с. Вінницькі Хутори Вінницького району відкрито викрав у ОСОБА_5 належну їй жіночу сумку та пакет з речами, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 311,24 гривень.

Крім того, 24 листопада 2009 року близько 18 години ОСОБА_1 ., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по вул. Б. Хмельницького в

с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_6, відкрито викрали належну останній жіночу сумку з речами, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму

873,65 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області

від 09 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі

ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд через неправильне застосування кримінального закону. На обґрунтування своєї вимоги вказує на те, що апеляційний суд не навів в ухвалі докладних мотивів, за яких прийняв рішення про звільнення

ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України і в достатній мірі не врахував, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності за постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2009 року у зв’язку з дійовим каяттям, однак, висновків для себе не зробив та вчинив у стані алкогольного сп’яніння два корисливі злочини, один з яких є тяжким.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

Приймаючи рішення про зміну вироку суду першої інстанції та звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд послався в ухвалі на пом’якшуючі покарання обставини і дані про особу засудженого, які не були достатньо враховані місцевим судом.

До таких обставин апеляційний суд відніс позитивну характеристику засудженого за місцем навчання, його щире каяття та сприяння розкриттю злочинів, відшкодування шкоди потерпілим та їх клопотання не призначати ОСОБА_1 суворого покарання, важке сімейне та матеріальне становище останнього, оскільки до повноліття ОСОБА_1 виховувався без батьків, його ставлення до вчиненого та те, що він раніше не судимий.

Твердження прокурора про те, що апеляційна інстанція при застосуванні ст. 75 КК України залишила поза увагою вчинення

ОСОБА_1 у минулому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу закону він є таким, що не має судимості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про можливість виправлення засудженого та попередження нових злочинів без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у тому числі порушень вимог

ст. 377 КПК України, про які зазначає в касаційній скарзі прокурор, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Вінницької області

від 09 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.