5-908к11 Про продаж дівчат у сексуальне рабство та втягнення у заняття проституцією - 17.05.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 8 лютого 2011 року щодо засуджених.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2009 року засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 149 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 303 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки та покладено обов’язки, передбачені п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судиму 02.07.2007 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 303, 69, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки,

за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 303 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з урахуванням вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2007 року остаточно визначено покарання п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки та покладено обов’язки, передбачені п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 2000 гривень, на користь ОСОБА_7 30000 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2009 року вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Ухвалою Верховного Суду України від 3 серпня 2010 року ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2009 року щодо засуджених скасовано в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме вимог ст. 75 КК України, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 8 лютого 2011 року вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у частині призначеного покарання скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_3 призначено покарання за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України три роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 303 КК України із застосуванням ст. 69 КК України два роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання три роки позбавлення волі без конфіскації майна. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2007 року щодо ОСОБА_3 виконувати самостійно.

Призначено покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України три роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 303 КК України із застосуванням ст. 69 КК України два роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання три роки позбавлення волі без конфіскації майна.

У решті вирок суду від 27 серпня 2009 року щодо засуджених залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винуватими в укладенні незаконних угод відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., скоєними за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, а також ОСОБА_3 в укладенні такої угоди з невстановленої слідством особою відносно ОСОБА_5, а ОСОБА_4 в укладенні такої угоди з невстановленої слідством особою відносно ОСОБА_6., пов’язаних з їх законним переміщенням через державний кордон України для подальшого продажу і їх продажу з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу, скоєними повторно, та втягненні ОСОБА_7 в заняття проституцією, з використання обману. Внаслідок вчинення цих злочинних дій потерпілі використовувалися в сфері надання сексуальних послуг: потерпіла ОСОБА_5 на території Республіки Югославії з кінця листопада 2002 року до 28 квітня 2003 року, потерпіла ОСОБА_6 на території Польщі з грудня 2004 року до 13 січня 2005 року, на території Туреччини з кінця січня 2005 року до 18 травня 2005 року, з червня 2005 року до 15 липня 2005 року, потерпіла ОСОБА_7 на території Туреччини з квітня 2005 року до 17 жовтня 2005 року, потерпіла ОСОБА_8. на території Туреччини з червня 2005 року по 3 жовтня 2005 року.

У касаційних скаргах:

прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду відносно засуджених з направленням справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, а саме вимог ст. 69 КК України, невідповідністю призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засуджених внаслідок м’якості.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_4 просить вирок апеляційного суду щодо засудженої ОСОБА_4 змінити, звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням, пом’якшивши покарання, посилаючись на те, що апеляційний суд не врахував дані про незадовільний стан здоров’я винної, сімейний стан, добровільне часткове відшкодування нею шкоди потерпілим, думку потерпілих про призначення засудженим покарання без ізоляції від суспільства, що з моменту вчинення інкримінованих злочинів минув тривалий строк, в період якого засуджена будь-яких неправомірних дій не вчинила, а тому не є небезпечною для суспільства особою. Також вказує на те, потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 раніше перебували за кордоном, де добровільно займались наданням сексуальних послуг. Зазначає, що потерпілим моральні та фізичні страждання було спричинено не від прямих, безпосередніх дій ОСОБА_4 Ці обставини, на думку захисника, не були враховані апеляційним судом.

Засуджена ОСОБА_4 . висуває аналогічні прохання і доводи, які містяться в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 Також вказує на те, що апеляційний суд належним чином не врахував обставини, що пом’якшують покарання, те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується.

Захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженої ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 змінити, звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням, пом’якшивши покарання, посилаючись на те, що апеляційний суд не врахував те, що ОСОБА_3 - має на утриманні шість дітей, троє з яких є неповнолітніми, що найменша дитина являється інвалідом та потребує материнської допомоги, думку потерпілих про призначення засудженим покарання без ізоляції від суспільства. Також вказує на те, що потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 добровільно надавали сексуальні послуги до обставин інкримінованих ОСОБА_3 злочинів.

Засуджена ОСОБА_3 висуває аналогічні прохання і доводи, які містяться в касаційній скарзі захисника ОСОБА_12 Також зазначила, що злочин учинила внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав безпідставними касаційні скарги захисників і засуджених, пояснення захисника на підтримання скарг відносно засудженої ОСОБА_4, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора, захисників та засуджених задоволенню не підлягають.

Винність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, що правильно оцінені та обгрунтовано покладені судом в основу вироку і по суті, у касаційних скаргах не заперечується. За встановлених судом обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ч.2 ст. 149, ч.2 ст. 303 КК України.

Доводи захисників і засуджених про те, що потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 раніше добровільно надавали сексуальні послуги, є безпідставними, матеріалами справи не підтверджуються.

При призначенні покарання щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційний суд дотримався вимог ч. 2 ст. 50, 65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, дані про їх особу, обставини, що пом’якшують покарання, тобто ті обставини, на які посилаються прокурор, захисники і засуджені в касаційних скаргах, та призначив їм покарання, яке за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Так, апеляційний суд обгрунтовано врахував те, що ОСОБА_4 раніше не судима, позитивно характеризується, незадовільний стан її здоров я, щире каяття. Вказані обставини, що пом’якшують покарання засудженої, із врахуванням даних про добровільне часткове відшкодування ОСОБА_4 шкоди потерпілим, відсутність обставин, що обтяжують покарання, давали суду підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Апеляційний суд вірно призначив ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті кримінального закону, за які вона засуджена. Суд урахував те, що вона позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, з яких дочка ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, є інвалідом. Ці обставини із врахуванням тяжких сімейних обставин, що склалися в сім’ї ОСОБА_3, давали суду підстави для застосування до неї положень ст. 69 КК України.

Вчинення засудженими тяжкого і особливо тяжкого злочину не є безумовною перешкодою для застосування до винних ст. 69 КК України, як про це вказує прокурор у скарзі. Твердження прокурора про те, що наведені відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_3 обставини являються такими, що характеризують особу винних, і не можуть бути визнані обставинами, що пом’якшують покарання, є безпідставними. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що пом’якшують покарання, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті. Тому апеляційний суд, визнавши вказані обставини такими, що пом’якшують покарання, враховуючи конкретні обставин справи, кримінальний закон не порушив. Тому твердження прокурора про недотримання судом кримінального закону, призначення засудженим невиправдано м’якого за строком покарання є безпідставними.

Із врахуванням вчинення засудженими тяжкого і особливо тяжкого злочинів, їх підвищену суспільну небезпечність, кількості епізодів злочинної діяльності, вчинених кожною із засуджених, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, вирок суду першої інстанції в цій частині скасував та постановив свій вирок. Наведені захисниками і засудженими у скаргах обставини не є достатніми для звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 389, 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 8 лютого 2011 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – без зміни.