Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.

суддів: Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Лобаня Д.М.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2010 року

Цим вироком

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості:

засуджено за ч. 2 п. 12 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 54 КК України на 15 років позбавлення волі з позбавленням спеціального класного чину - юрист третього класу;

за ст. 348 КК України із застосуванням ст. 54 КК України на 14 років позбавлення волі з позбавленням спеціального класного чину - юрист третього класу;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням спеціального класного чину - юрист третього класу;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина

України, такого, що не має судимості

засуджено за ч. 2 п. 12 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з позбавленням військового звання - старший лейтенант;

за ст. 348 КК України на 14 років позбавлення волі з позбавленням військового звання - старший лейтенант;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням військового звання - старший лейтенант;

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина

України, такого, що не має судимості

засудженого за ч. 2 п. 12 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі ;

за ст. 348 КК України на 9 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Як визнав встановленим суд ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 27 вересня 2009 року о 20:00 вбили працівника правоохоронного органу - прокурора Таращанського району Київської області ОСОБА_7

Вбивство вчинено з застосуванням вогнепальної зброї - обрізу малокаліберної гвинтівки «ТОЗ».

Злочин вчинено за таких обставин:

ОСОБА_7 наказом Генерального прокурора України № 60 п від 30 січня 2007року був призначений прокурором Таращанського району Київської області.

11 липня 2008 року стажистом помічника прокурора Таращанського району призначено ОСОБА_3, який після проходження стажування 30 липня 2009 року був атестований та визнаний таким, що відповідає займаній посаді помічника прокурора району. Прокурор ОСОБА_7 виконуючи свої посадові обов'язки постійно контролював роботу підсудного, як під час проходження стажування, так і після затвердження ОСОБА_3 на посаді помічника прокурора, даючи певні вказівки та поради з питань організації його роботи, виправляв складені процесуальні документи, та приводив їх у відповідність до вимог чинного законодавства, що ОСОБА_3 помилково і негативно сприймалося як приниження його ділових і професійних якостей.

Внаслідок такого хибного сприйняття дій прокурора по виконанню ним своїх посадових обов'язків згідно Закону України «Про прокуратуру» (1789-12) та іншого законодавства у ОСОБА_3 виник умисел вчинити вбивство ОСОБА_7 з метою помсти за його службову діяльність.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 залучив до участі у вбивстві прокурора свого рідного брата - військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_3 та мешканця м. Тараща ОСОБА_4

В якості знаряддя злочину був використаний обріз малокаліберної гвинтівки «ТОЗ», яку ОСОБА_3 заздалегідь придбав на речовому ринку в м. Тараща у невстановленої слідством особи, без передбаченого законом дозволу та незаконно зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1, а 27 вересня 2009 року переніс обріз гвинтівки в будинок ОСОБА_4 АДРЕСА_2.

Згідно розробленому плану безпосередньо вбити ОСОБА_7 повинен був ОСОБА_3, а ОСОБА_4 забезпечити пересування підсудних на автомобілі до місця вчинення злочину і після.

27 вересня 2009 року ОСОБА_3 прибув із смт. Попільня Житомирської області, де проживав в м. Тараща і зупинився в будинку ОСОБА_4 ОСОБА_3 переніс у вказаний будинок обріз гвинтівки «ТОЗ», формену куртку працівника міліції, вовняну шапочку з прорізами для очей та рукавички, які заздалегідь приготував для маскування виконавця вбивства.

В той же день підсудні, перебуваючи в будинку ОСОБА_4 і пересвідчившись, що прокурор в не робочий час продовжує знаходитися в приміщенні прокуратури, остаточно узгодили план своїх дій.

Взявши засоби маскування та зброю, на автомобілі НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 виїхали до будинку прокуратури Таращанського району по вул. Шевченко 29 в м. Тараща, куди прибули о 20:00.

Не вимикаючи двигуна, зупинилися неподалік ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишилися в автомобілі, а ОСОБА_3 надягнув засоби маскування із спорядженим патроном обрізом зайшов в приміщення прокуратури, де в службовому кабінеті прокурора, з метою вбивства здійснив постріл з обрізу малокаліберної гвинтівки в прокурора Таращанського району Київської області ОСОБА_7, спричинив йому вогнепальне поранення з ушкодженням верхівки верхньої долі лівої легені та м'яких тканин спини, з крововиливом в порожнину плеври та розвитком крововтрати і шоку, в результаті чого наступила смерть потерпілого.

Після скоєння вбивства прокурора району підсудні на автомобілі ВАЗ-2107 з міста Тараща виїхали в с. Довгалівське, по дорозі сховали зброю та речові докази.

З с. Довгалівське ОСОБА_3 виїхав в смт. Попільню, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на АЗС придбали бензин, який використали для спалювання засобів маскування.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_3 порушив питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства під час досудового та судового слідства. Захисник вказує на порушення права на захист, який полягає в ненаданні обвинуваченим для ознайомлення усіх матеріалів справи та несвоєчасного ознайомлення з рішеннями про призначення судових експертиз та їх висновками. ОСОБА_3 були надані 1,2,3 томи справи, ОСОБА_4 матеріали справи для ознайомлення не надавались, а були надані ксерокопія з 1 по 5 томів справи, чим була порушена ст. 218 КПК України. Крім того вказує, що засуджені бажали знайомитися з матеріалами справи з участю адвокатів, про що свідчать їх записи в протоколах, але як вбачається із графіків ознайомлення, адвокати участі не брали, що свідчить про порушення права засуджених на захист. В матеріалах справи відсутня перша явка з повинною ОСОБА_3, та протокол допиту, як свідка ОСОБА_4 Станом на 24 березня 2010 року ОСОБА_4 отримав ксерокопію 5 тому кримінальної справи, в якому мався протокол відтворення обстановки і обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_3, де були відсутні підписи деяких учасників процесу та одного із понятих. Вказує на те, що сфальсифікована дата затвердження обвинувального висновку. Не встановлено фактичні мотиви вчиненого злочину, оскільки як вбачається з показів свідків, на які суд послався в обвинувальному вироку стосунки між потерпілим та ОСОБА_3 були нормальними. Вказує про неконкретність обвинувачення та неправильність кваліфікації дій засуджених. А саме суд, як і слідство дійшло висновку про скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб, що передбачає співвиконавство всіх учасників, тобто коли всі особи безпосередньо вчинили дії по позбавленню життя потерпілого. Разом з тим з вироку вбачається, що мало місце співучасть трьох осіб, одна особа виконувала роль організатора, друга виконавця, а третя пособника. Таким чином попередня змова відсутня, а кваліфікація дій за ст. 115 ч.2 КК України є зайвою. Крім того, засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні змінив свої покази і вказав інший механізм спричинення поранення. Захистом було надано два висновки фахівців в області медицини, з яких вбачається неспроможність висновків судово-медичної експертизи, з приводу механізму утворення тілесного пошкодження. При цьому суд не перевірив показань ОСОБА_3 про механізм випадкового поранення потерпілого і не дав оцінки вказаним висновкам спеціалістів.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати, постановити свій вирок врахувавши всі порушення допущені судом і досудовим слідством. Вказує при цьому на те, що мотив вбивства не встановлений, оскільки допитані свідки вказали, що стосунки між його братом і прокурором були добрими. Не згодний з кваліфікацією його дій. Всі докази ґрунтуються на їх показах, але ці покази були отримані незаконним шляхом, із застосуванням недозволених методів ведення слідства. Перевірка з цього приводу проводилася не в повному обсязі. Їхні покази на досудовому слідстві не були перевірені. Залишились не перевіреними його покази з приводу механізму спричинення тілесного ушкодження. Крім того, суд поклав в обвинувальний вирок його явку з повинною. Разом з тим не взяв її до уваги як пом'якшуючу обставину. Вважає міру покарання занадто суворою, а застосування ст. 54 КК України безпідставним оскільки злочин який він скоїв не пов'язаний з проходженням його служби в армії. Суд також не врахував пом'якшуючи обставини, та його особу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 також порушив питання про скасування вироку, посилаючись при цьому на те, що факти які б підтверджували умисел вбивства прокурора з метою помсти за службову діяльність відсутні. ОСОБА_4 про наміри вчинити злочин відомо взагалі не було. Не враховано судом факт застосування недозволених методів ведення слідства. Не надана оцінка показам свідків які підтвердили нормальні стосунки між ним та прокурором, що спростовує висновки суду та слідства про мотив скоєння злочину. Також не надана оцінка показам ОСОБА_3 в судовому засіданні про механізм спричинення тілесного ушкодження.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_4 порушив питання про скасування вироку посилаючись при цьому на неповноту, однобічність, упередженість на досудовому слідстві і в судовому засіданні, а також на неправильне застосування кримінального закону. Вважає його вину не доведеною. Посилаючись при цьому на ті самі доводи, що і захисник ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_3, які підтримали свої касаційні скарги, і касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 частково і просили вирок змінити перекваліфікувати їх дії на ч. 2 ст. 121 КК України і пом'якшити призначене покарання, засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі, прокурора, який вважав, що касаційні скарги засуджених та захисника не підлягають задоволенню, потерпілу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які також вважали, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги засуджених та захисника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.

Однак як вбачається з матеріалів справи ці вимоги кримінально-процесуального закону судом були порушені при складання мотивувальної частини вироку.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вивченні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Як вбачається із вироку суду, обвинувачення, яке визнане судом доведеним щодо ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сформульовано не чітко і не конкретно. Суд дійшовши висновку про скоєння злочину засудженими за попередньою змовою осіб, що передбачає, що всі учасники злочину є співвиконавцями, тобто виконували об'єктивну сторону умисного убивства. Разом з тим суд не встановив які саме дії засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свідчать про виконання об'єктивної сторони даного злочину.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи засуджені обвинувачувались і були визнані винним за злочин передбачений ст. 263 ч.1 КК України. Разом з тим, в чому полягає цей злочин в діях ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судом також у вироку не встановлено.

Не дотримані судом також і вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі. Як вбачається з протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні змінив свої покази щодо механізму спричинення тілесного ушкодження потерпілому. На підтвердження цих доводів захисником були надані суду висновки спеціалістів в області медицини. Суд в порушення вимог кримінально-процесуального закону ці обставини не перевірив, а саме не допитав судово-медичного експерта, не провів додаткову експертизу, не спростував доводи ОСОБА_3 з цього приводу і не дав належної оцінки ні показам ОСОБА_3, ні приєднаним до справи висновкам спеціалістів.

Крім того, суд послався як на доказ вини засуджених на протокол відтворення обстановки і обставин події за участю засудженого ОСОБА_3, який в судовому засіданні, вказував на порушення допущені досудовим слідством при проведені даної слідчої дії. До матеріалів справи судом долучена копія цього протоколу, який був вручений засудженому ОСОБА_4 при виконані ст. 218 КПК України. З якого вбачається, що в ньому відсутні підписи деяких учасників процесу, в тому числі і одного із понятих. Судом не перевірені ці обставини та не дана їм оцінка.

Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.

Тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені у касаційних скаргах захисника та засуджених, суду слід перевірити при новому розгляді справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об'єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку і постановити законний і обґрунтований вирок.

З урахуванням того, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, то колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.