5-1131км11 Про скоєння старшим дільничним інспектором ряду умисних злочинів у сфері службової діяльності та у сфері обігу наркотичних засобів - 24.05.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 24 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 8 жовтня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади, строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади, строком на 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання – старшого лейтенанта міліції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 8 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 змінено. Дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади, на строк 2 роки 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За змістом судових рішень ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді старшого дільничного інспектора Автозаводського РВ Кременчуцького МУ ГУ МВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, будучи службовою особою – працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, вчинив ряд умисних злочинів у сфері службової діяльності та у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.

Так, 23 січня 2009 року ОСОБА_3, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в м. Кременчуці, в робочий час, маючи прямий умисел на службове підроблення документів з метою штучного підвищення показників своєї службової діяльності щодо розкриття злочинів, діючи всупереч інтересам служби, зловживаючи владою та своїми службовими повноваженнями, шляхом застосування психологічного тиску, погроз та фізичної сили примусив потерпілого ОСОБА_4, якого доставив проти його волі до свого службового кабінету, зізнатися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, усвідомлюючи, що останній цих протиправних дій не вчиняв.

Крім того, ОСОБА_3 з метою фальсифікації документів щодо придбання та зберігання потерпілим ОСОБА_4 наркотичного засобу, незаконно завчасно придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою 13,239 г., який незаконно приніс до свого службового кабінету, де незаконно зберігав без мети збуту, а потім надав його потерпілому ОСОБА_4, поклавши паперовий згорток із вказаним наркотичним засобом до лівої кишені штанів останнього.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3, зловживаючи владою, умисно, з особистих інтересів, у присутності понятих, надавши цій дії достовірності, здійснив вилучення наркотичного засобу з лівої кишені штанів ОСОБА_4 та вчинив службове підроблення пояснень ОСОБА_4 про вилучення у нього наркотичного засобу, пояснень понятих, протоколу огляду місця події та вилучення у потерпілого наркотичного засобу, давши розпорядження скласти своєму підлеглому – дільничному інспектору міліції ОСОБА_5, який не усвідомлював незаконності дій, офіційний документ - рапорт на ім’я в.о. начальника МВМ Автозаводського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області про вилучення у потерпілого ОСОБА_4 наркотичного засобу, внісши до них завідомо неправдиві відомості.

Після складання вказаних документів, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, зловживаючи владою, з особистих інтересів, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 вийшли з приміщення відділення міліції та направились до зупинки громадського транспорту "Аврора" в м. Кременчук, де поряд із магазином "Перлина" залучили понятих і в їх присутності вилучили переданий наркотичний засіб у потерпілого ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_3 власноручно вніс анкетні дані понятих у раніше підроблені офіційні документи: протокол огляду місця події та пояснення.

Повернувшись до приміщення відділення міліції ОСОБА_3 передав підроблені офіційні документи про вилучення у ОСОБА_4 наркотичного засобу разом із рапортом до чергової частини, де його було зареєстровано у журналі реєстрації заяв, пригод та злочинів даного відділення міліції за № 261/791 від 27 січня 2009 року та передано до ГУ МВС в Полтавській області. В порядку ст. 97 КПК України проведення перевірки за даним фактом було доручено ОСОБА_3

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого ОСОБА_4 та державним інтересам у вигляді підриву авторитету органу державної влади – МВС України.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить справу направити на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України. Вважає, що висновок апеляційного суду, який ґрунтується на проведеній аналогії між корисливими злочинами, які є закінченими з моменту, коли у винної особи виникла можливість розпоряджатись викраденим майном, і збутом наркотичного засобу, є помилковим. Посилається на те, що суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3 на менш тяжкий злочин та пом’якшивши йому покарання, не врахував тяжкість вчинених ним злочинів та особу засудженого.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку та ухвали та направлення справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що судове слідство першої інстанції проведено поверхнево, однобічно та необ’єктивно з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що у справі відсутня сукупність доказів, на підставі яких можна було б зробити однозначний висновок про доведеність вини ОСОБА_3, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях і довільному тлумаченні доказів. Вважає, що органом досудового слідства не дотримана процесуальна форма отримання інформації про нібито скоєні засудженим злочини, що не дозволяє використовувати її як доказ у справі. Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції порушено право засудженого на захист, неправомірно був проведений допит потерпілого, відносно якого були забезпечені заходи безпеки, проігноровано клопотання про перевірку відповідності чинному законодавству дій працівників ВВБ. Зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводи апеляцій і не спростував їх.

Захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі з аналогічних підстав, наведених захисником ОСОБА_1, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційні скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на ті ж доводи, що і його захисники. Крім того, він вважає, що матеріали кримінальної справи щодо нього є сфальсифікованими, судовий процес фіксувався аудіотехнічними засобами не належним чином, він не був повідомлений про розгляд його зауважень на протокол судових засідань.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданих нею, захисником ОСОБА_2 та засудженим скарг та із запереченнями проти скарги прокурора, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги та із запереченнями проти скарг захисників та засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги захисників і засудженого підлягають задоволенню, скарга прокурора – частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного із засуджених, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи із зазначенням ознак об’єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Однак ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону при її розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені, частина їх досліджена з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку. Суд також порушив вимоги кримінально-процесуального закону і щодо складання вироку, зокрема, його мотивувальної частини.

Як убачається із вироку суду, обвинувачення, яке визнане судом доведеним, щодо ОСОБА_3 сформульовано неконкретно, не вказано, які саме адміністративно-господарські обов’язки виконував засуджений як дільничний інспектор міліції.

Не дотримані також судом вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі. Суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви в їх достовірності.

У вироку суду щодо ОСОБА_3 суд перерахував докази, коротко розкрив зміст лише їх частини, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються. Тобто суд в обґрунтування своїх висновків щодо винності засудженого не проаналізував докази у справі і фактично не дав їм ніякої оцінки.

Поза увагою суду залишилися посилання ОСОБА_3 на застосування до нього після затримання фізичного тиску працівниками міліції, крім того, не були перевірені його заяви про обмовлення його потерпілим ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_3, є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.

Ці порушення не були усунуті при апеляційному розгляді справи. ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки містить оцінку доказів, які не були фактично проаналізовані судом першої інстанції та не досліджувались апеляційним судом, при тому, що судове слідство під час апеляційного перегляду справи не проводилося.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені у касаційних скаргах засудженого, захисників та прокурора, слід перевірити при новому розгляді справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об’єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, касаційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 8 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.