Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року, та за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Донецького обласного суду від 24 жовтня 1995 року за ст.ст. 142 ч. 3, 141 ч. 3, 102, 229-6 ч.1, 42 КК України ( в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.

За вироком суду засуджений ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 8 січня 2010 року, приблизно о 3 годині 10 хвилин, у стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_6, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, кухонним ножем завдав останньому удари в ліву ногу, заподіявши тілесні ушкодження у виді наскрізного колото-різаного поранення нижньої третини лівого стегна з пошкодженням стінки лівої підколінної артерії, що ускладнилось геморагічним шоком, що віднесено до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а також наскрізного колото-різаного поранення нижньої третини лівого стегна і різаної рани лівої гомілки, що віднесено до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_5 змінено. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та покладено відповідні обов’язки.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах прокурори, не оскаржуючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, порушують питання – прокурор, який брав участь в розгляді справи апеляційною інстанцією - про скасування вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року та направлення справи на новий судовий розгляд, а прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – про скасування ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м’якості покарання.

На касаційні скарги прокурорів подані заперечення засудженого ОСОБА_5, в яких він не погоджується з доводами скарг прокурорів та просить не призначати йому покарання, пов’язане з позбавленням волі, та залишити в силі покарання, призначене Апеляційного суду Донецької області. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що він з’явився зі зізнанням до органів міліції, на його утриманні знаходиться цивільна дружина та шестимісячна дитина, появилась постійна робота, в 2010 році закінчив біблійну церковну школу та вірить в Бога. Також вказує на те, що він повністю визнав свою вину, окрім наявності умислу на заподіяння потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, а злочин вчинив тільки тому, що потерпілий перший на нього напав. Крім того, звертає увагу на прохання потерпілого не позбавляти його волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав за необхідне скасувати ухвалу Апеляційного суду за безпідставністю застосування до покарання, призначеного засудженому вимог ст.ст. 75, 76 КК України, а справу направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, підлягає задоволенню, а касаційна скарга прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції,- частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину при обставинах, детально викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційних скарг прокурорів про безпідставність призначення ОСОБА_5 апеляційним судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то вони є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 398 КПК України підставами для скасування ухвали апеляційного суду є невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Рішення суду щодо призначення виду та розміру покарання має бути належним чином умотивоване.

Суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75, 76 КК України цих вимог закону не дотримав.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Він раніше судимий, в тому числі за умисні тяжкі злочини, судимість не знято і не погашено, ніде не працював (а. с. 185), злочин вчинив в стані алкогольного сп’яніння (а. с. 78, 208), при цьому завдав чисельні удари ножем потерпілому у життєво важливі органи – артерії (а. с. 132-134).

Апеляційний суд при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України послався на позитивну характеристику засудженого, сприяння до вчинення злочину неправомірними діями потерпілого, а також на такі пом’якшуючі обставини, як з’явлення зі зізнанням та відшкодування потерпілому спричиненої шкоди. Однак, апеляційною інстанцією не враховані наведені вище обставини та належним чином не обґрунтовано висновок про можливість застосування ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з касаційними скаргами прокурорів в частині невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, а касаційна скарга прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - задоволенню, а прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції – частковому задоволенню.

При новому апеляційному розгляді суду слід врахувати вищенаведене і за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_5 та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити.