Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Виправдано ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину, а за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України – за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 18 лютого 2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у нічному клубі "Цеппелін" в м. Севастополь, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу зі столу таємно викрав ключ-імобілайзер від автомобіля марки "БМВ Х5", що належить ОСОБА_2 Приблизно о 4 год. ОСОБА_1 залишив приміщення клубу, на вулиці наявним у нього ключем відкрив автомобіль НОМЕР_1, вартістю 683 659 грв., що належить ОСОБА_2, запустив двигун і виїхав зі стоянки даного клубу. Приблизно о 5 год. 20 хв. на вул. Харківській злочинні дії ОСОБА_1 були помічені працівниками ВДАІ УМВС України м. Севастополя, від яких він на викраденому автомобілі намагався втекти. Однак біля буд. № 34 ОСОБА_1 виїхав за межі дороги, вчинив наїзд на дерево і пошкодив автомобіль, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 136 028 грв.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі винного внаслідок м’якості, порушує питання про скасування вироку та ухвали з направленням справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, поверхнево дослідив докази по цим епізодам, дав їм невірну оцінку, чим грубо порушив вимоги ст. 323 КПК України. Також вказує на те, що судом було грубо порушено вимоги ст.ст. 306, 323 КПК України, оскільки суд у вироку послався на оголошені показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, однак згідно протоколу судового засідання дані докази не були досліджені. Крім того, зазначає, що суд безпідставно застосував при призначенні покарання ст.ст. 69, 75 КК України, не врахувавши, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, завданий збиток не відшкодований, та не мотивував свого рішення про невизнання в якості обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.

Згідно із ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Крім того, відповідно до ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Лише після безпосереднього дослідження доказів суд може посилатися на них у вироку в обґрунтування своїх висновків. Порядок допиту свідків та потерпілих у судовому засіданні встановлено ст.ст. 303, 308 КПК України, а ст. 306 КПК України передбачено, що оголосити показання свідка і потерпілого, дані ними під час дізнання чи досудового слідства, суд може з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу у випадках наявних суперечностей між показаннями, даними у суді та під час слідства, неявки в судове засідання свідків або потерпілих, якщо явка їх з тієї чи іншої причини є неможливою, а також в інших передбачених законом випадках.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ці вимоги кримінально-процесуального закону при її розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені.

Суд не навів даних про своєчасне та належне повідомлення свідків про їх виклик у судове засідання та не з’ясував причини їх неявки, не оголошуючи та не досліджуючи безпосередньо у судовому засіданні показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, послався на них у вироку як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Крім того, суд у мотивувальній частині вироку не виклав обвинувачення, яке було пред’явлене ОСОБА_1, і визнане судом недоведеним.

Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1, є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.

Ці порушення залишилися поза увагою апеляційної інстанції. ухвала суду апеляційної інстанції фактично є копією вироку суду першої інстанції і не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, у ній не наведено доводи, з яких були відхилені подані на вирок суду апеляції прокурора та представника потерпілої.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені у касаційній скарзі прокурора, слід перевірити при новому розгляді справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об’єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку і постановити законний та обґрунтований вирок.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.