Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішині Хмельницької області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішині Хмельницької області, треті особи - Приватне акціонерне товариство "ТММ - Енергобуд", Відкрите акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" про визнання нечинною відмови, зарахування періодів роботи до пільгового стажу,

В грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішині Хмельницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (залучених до участі у справі ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20.01.2015 р.), - Приватного акціонерного товариства "ТММ - Енергобуд" та Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" про визнання нечинною відмови Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області № 5868/04 від 29.08.2014 р. в зарахуванні йому періодів роботи з 15.07.1980 р. по 22.03.1982 р., з 13.02.1987 р. по 08.02.1990 р., з 02.09.2009 р. по 05.07.2010 р. до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2; визнання нечинним незарахування Управлінням Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області періодів його роботи з 05.04.1982 р. по 02.07.1985 р., з 16.07.1985 р. по 17.10.1985 р., з 18.10.1985 р. по 18.11.1986 р., з 04.12.1986 р. по 12.02.1987 р., з 01.08.1990 р. по 12.04.1991 р., з 12.04.1991 р. по 02.01.1992 р., з 04.02.1992 р. по 01.04.1992 р., з 07.04.1992 р. по 30.06.2000 р., з 01.07.2000 р. по 26.07.2002 р., з 09.04.2003 р. по 17.11.2003 р., з 24.11.2003 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2004 р. по 15.04.2004 р., з 24.05.2004 р. по 31.05.2006 р., з 12.12.2006 р. по 30.05.2008 р., з 09.06.2008 р. по 25.08.2009 р., з 13.07.2010 р. по 21.04.2011 р., з 29.04.2011 р. по 18.10.2011р., з 28.05.2012 р. по 24.05.2013 р. до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2 періодів його роботи: з 15.07.1980 р. по 22.03.1982 р., з 04.12.1986 р. по 12.02.1987 р., з 13.02.1987 р. по 08.02.1990 р., з 01.08.1990 р. по 12.04.1991 р., з 12.04.1991 р. по 02.01.1992 р., з 04.02.1992 р. по 01.04.1992 р., з 07.04.1992 р. по 30.06.2000 р., з 01.07.2000 р. по 26.07.2002 р., з 09.04.2003 р. по 17.11.2003 р., з 24.11.2003 р. по 31.12.2003 р., з 01.01.2004 р. по 15.04.2004 р., з 24.05.2004 р. по 31.05.2006 р., з 12.12.2006 р. по 30.05.2008 р., з 09.06.2008 р. по 25.08.2009 р., з 02.09.2009 р. по 05.07.2010 р., з 13.07.2010 р. по 21.04.2011 р., з 29.04.2011 р. по 18.10.2011 р., з 28.05.2012 р. по 24.05.2013 р. і призначити йому пільгову пенсію по Списку № 2 з 19.07.2014 р.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18.03.2015 р. (з врахуванням ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30.04.2015 р. про виправлення описок), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області № 5858/04 від 29.08.2014 р. про відмову в призначенні пенсії та зарахуванні ОСОБА_4 періодів роботи до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області зарахувати ОСОБА_4 до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи: з 15.07.1980 р. по 22.03.1982 р., з 04.12.1986 р. по 12.02.1987 р., з 13.02.1987 р. по 08.02.1990 р., з 01.08.1990 р. по 12.04.1991 р., з 12.04.1991 р. по 02.01.1992 р., з 04.02.1992 р. по 01.04.1992 р., з 07.04.1992 р. по 26.07.2002 р., з 09.04.2003 р. по 17.11.2003 р., з 24.11.2003 р. по 15.04.2004 р., з 24.05.2004 р. по 31.05.2006 р., з 12.12.2006 р. по 30.05.2008 р., з 09.06.2008 р. по 25.08.2009 р., з 02.09.2009 р. по 05.07.2010 р., з 13.07.2010 р. по 21.04.2011 р., з 29.04.2011 р. по 18.10.2011 р., з 28.05.2012 р. по 24.05.2013 р. та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20.07.2014 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачу 19.07.2014 р. виповнилось 57 років, його загальний трудовий стаж складає понад 34 роки, з них 30 років 8 місяців 23 дні він був зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, працюючи на посаді електрозварювальника.

20.08.2014 р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, проте отримав відмову, оформлену листом № 5868/04 від 29.08.2014 р., з посиланням на неможливість зарахування йому до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 15.07.1980 р. по 22.03.1982 р., з 13.02.1987 р. по 08.02.1990 р., з 02.09.2009 р. по 05.07.2010 р. в зв'язку з тим, що надані ним довідки, уточнюючі характер роботи у вказані періоди, не відповідають вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637 (637-93-п) , а в наданій уточнюючій довідці СМУ АТ "Теплоенергомонтаж" № 1 від 04.04.2012 р. прізвище особи, щодо якої її видано, не відповідає паспортним даним позивача; крім того, за період його роботи на посаді електрозварювальника в ПАТ "ТММ - Енергобуд" з 02.09.2009 р. по 05.07.2010 р. відсутні дані щодо проведення атестації робочих місць.

Водночас, відповідач зарахував до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 05.04.1982 р. по 17.10.1985 р. та з 17.10.1985 р. по 18.11.1986 р.

Не погоджуючись з вказаним рішення, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 стажу підтверджується як відповідними записами в його трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, так і уточнюючими довідками ПАТ "Бетон-Нова" № 29 від 28.02.2012р., ПАТ "ТММ - Енергобуд" № 81 від 29.03.2012 р., Славутського монтажного управління акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" № 1 від 04.04.2012 р., при цьому, хоча остання й містить виправлення в прізвищі особи, якій вона видана (з "ОСОБА_4" та "ОСОБА_4"), проте, слід вважати, що вона видана позивачу, оскільки зазначена в довідці інформація повністю збігається з записами в його трудовій книжці; крім того, вина позивача у непроведенні підприємствами, на яких він працював, атестації робочих місць відсутня, а його право на призначення пільгової пенсії за віком по Списку № 2 не може бути поставлене в залежність від проведення, чи непроведення підприємством атестації робочого місця.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на таке.

Відповідно до п."б" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

При цьому, згідно зі ст. 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 (z1451-05) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за № 1451/11731 (z1451-05) ), якщо атестація з 21.08.1992 р. не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997 р., право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 р. включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 (442-92-п) (далі - Порядок, постанова № 422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 р., право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 (442-92-п) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 р. № 41 (v0041205-92) (далі - Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За змістом п.20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (637-93-п) (далі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п."б" ч.1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 10.09.2013 р. у справі № 21-183а13, від 24.11.2014 р. у справі № 21-519а14, від 10.03.2015 р. у справі № 21-51а15, від 14.04.2015 р. у справі № 21-383а14.

Проте, суд першої інстанції, надавши правову оцінку виданим позивачу уточнюючим довідкам на відповідність п.20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та дійшовши висновку, з урахуванням як відомостей останніх, так і трудової книжки як основного документу, що підтверджує стаж роботи, щодо наявності у позивача стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, залишив поза увагою наведені законодавчі приписи щодо такої необхідної складової для призначення пенсії за віком на пільгових умовах як атестація робочих місць, а отже не встановив, чи проводилась атестація за посадою позивача на підприємствах, де працював останній.

При цьому, посилання в судовому рішенні лише на те, що матеріали справи не містять документів щодо проведення на цих підприємствах атестації, починаючи з 21.08.1992 р., не узгоджуються з приписами ч.4 ст. 11 КАС України щодо обов'язку суду вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; крім того, у листі Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин № 5868/04 від 29.08.2014 р., яким було відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зазначено про відсутність даних щодо проведення атестації його робочого місця за період роботи на посаді електрозварювальника в ПАТ "ТММ - Енергобуд" з 02.09.2009 р. по 05.07.2010 р.

Суд же апеляційної інстанції вказаних недоліків суду першої інстанції також не усунув.

Відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст. 220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст. 227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішині Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.