Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чернівецької області Державної податкової служби)

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012

у справі № 2а-2470/2652/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці

до 1. Малого приватного підприємства "Сив",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтарія"

про стягнення коштів,-

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012, в задоволенні позову про стягнення в доход держави з МПП "СИВ" коштів в розмірі 13983182,90 грн., як вартість оплачених товарів по договору № 04/05 від 04.05.2011, укладеному між МПП "СИВ" та ТОВ "Монтарія", та стягнення в дохід держави з ТОВ "Монтарія" коштів розмірі 13983182,90 грн., отриманих на виконання вказаного договору, відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заявлене позивачем - ДПІ у м.Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції № 1246/9/24-12-10-09 від 14.07.2015 не підлягає вирішенню оскільки подано без дотримання строку встановленого ч.2 ст. 122-1 КАС України, якою передбачено, що таке клопотання має бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, статтею 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, здійснюється до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 18.11.2014 у справі за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва до Товариства-1, товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН-2011" (далі - Товариство-2) про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення коштів у дохід держави, яка у силу норм ст. 244-2 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

З огляду на наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким податковому органу відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору № 04/05 від 04.05.2011, укладеного між МПП "СИВ" та ТОВ "Монтарія", підстави для задоволення позову про застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнення з МПП "СИВ" та з ТОВ "Монтарія" в доход держави грошових коштів за цією угодою, відсутні.

Доводи касаційної скарги вищезазначеного не спростовують та не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі рішень суду першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 239-1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.