Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 січня 2011 року щодо нього.

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 години 50 хвилин, керуючи автомобілем марки УАЗ-3909, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Літочки-Кіпті в напрямку с. Поліське на відстані близько 900 метрів від м. Остер Козелецького району Чернігівської області, не зберігав безпечну дистанцію та безпечний інтервал, внаслідок чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який перетинав проїзну частину дороги cправа наліво.

В результаті вчиненого наїзду велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 січня 2011 року вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року залишено без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року та ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 27 січня 2011 року: пом’якшити призначеного йому покарання, застосувати положення ст. 75 КК України, та звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.

Зазначає, що судом не взято до уваги ряд обставин, які відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом’якшують покарання: щире каяття у скоєному злочині, активне сприяння в його розкритті, та часткове відшкодування потерпілій моральної шкоди після постановлення вироку.

Апеляційний суду, в порушення вимог ст. 377 КПК України, залишаючи апеляцію без задоволення, не зазначив в ухвалі підстав, через які його доводи визнано необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає, що судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги засудженого слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності відносних, достатніх, допустимих, узгоджених між собою доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом з достатньою повнотою, яким дана належна оцінка. Судом, з урахуванням вимог ст. 64 КПК України, встановлені всі обставини вчинення ОСОБА_5 злочину, його дії було правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України. Вирок районного суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 324, 328- 339 КПК України.

Ця справа розглядалась Апеляційним судом Чернігівської області за доводами засудженого ОСОБА_5, які були ретельно перевірені, свого підтвердження не знайшли, а тому у задоволенні його апеляції було відмовлено. Своє рішення апеляційна інстанція вмотивувала належним чином. А тому твердження засудженого про те, що Апеляційний суд при постановленні щодо нього рішення належним чином не вмотивував, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України, є неспроможними.

Так, Апеляційним судом правомірно зазначено, що добровільне часткове відшкодування засудженим на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди розміром 7 000 гривень після постановлення вироку не є обставиною, яка пом’якшує покарання, зазначена сума буде врахована при виконанні вироку суду. З аналогічних підстав в цій частині не підлягає задоволенню і касаційна скарга про зменшення на вказану суму стягнутої з засудженого на користь потерпілої моральної шкоди, тобто до 43000 гривень.

Необґрунтованими є й доводи засудженого про призначення йому надто суворого покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, про безпідставне невизнання обставиною, яка пом’якшує призначене покарання, його щире каяття.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово міняв свої показання відносно визнання ним своєї вини, а в судовому засіданні заявив, що вину не визнає (а. с. 128), це свідчить про відсутність таких обставин, що пом’якшує покарання, як щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину.

Також, при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки судом враховано вимоги ст. 65 КК України, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та його позитивні характеристики, думку потерпілої, яка в судовому засіданні просила призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі; навіть з урахуванням і інших доводів, викладених в його касаційній скарзі, призначене ОСОБА_5 покарання у мінімальній межі, встановленій ч. 2 ст. 286 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення засудженому покарання, як і для застосування вимог ст. 75 КК України.

При перевірці кримінальної справи колегія суддів також не вбачає суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, а тому доводи касаційної скарги засудженого задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 січня 2011 року щодо засудженого за ч.2 ст. 286 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.