Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 9 червня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві справу за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 15 жовтня 2010 року, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 213 КК України, у зв’язку з дійовим каяттям, а провадження по справі закрито.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалась в тому, що з початку липня 2010 року по 24 серпня 2010 року за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, без державної реєстрації, без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, умисно, здійснювала операції з брухтом чорних металів: скуповувала його за ціною 1 грн. за 1 кг у місцевого населення з метою подальшого його продажу за більш високу ціну.

У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд у постанові не навів доказів на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, не навів мотивів прийнятого рішення та не зазначив усіх підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям, що містяться у ст. 45 КК України. Касатор ставить питання про скасування судового рішення зі скеруванням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Тобто звільнення особи від кримінальної відповідальності можливу у зв’язку з дійовим каяттям.

Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

По справі відсутні потерпілі, органами досудового слідства та судом не встановлено факту заподіяння будь яких збитків або шкоди, які необхідно було б відшкодовувати.

Суд першої інстанції, правильно взяв до уваги те, що ОСОБА_5 вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, повністю визнала вину та щиро розкаялась, а також активно сприяла розкриттю злочину, що полягало в наданні нею органам досудового слідства допомоги у встановленні невідомих їм обставин справи.

У постанові суду про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності не зазначено про відшкодування нею збитків або шкоди, оскільки таких діями обвинуваченої не було заподіяно.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував ст. 45 КК України та звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

При перевірці судового рішення щодо ОСОБА_5 колегією суддів не виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та винести законну та обґрунтовану постанову.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 15 жовтня 2010 року, якою ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора – без задоволення.