Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього.

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого 18.08.2003 року за ч. 3 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 15.09.2006 року умовно-достроково на 7 місяців і 23 дні,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 в нічний час, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1, будучи розлюченим поведінкою ОСОБА_6 через побиття його матері ОСОБА_7, умисно з метою вбивства завдав ОСОБА_6 численні удари ногами й руками в голову й інші частини тіла, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2010 року вирок щодо засудженого змінено, йому пом’якшено призначене покарання за ч. 1 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі. В решті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, необ’єктивно, неповно. Зазначає про те, що у нього не було умислу позбавляти життя потерпілого, а злочин він учинив внаслідок збігу сімейних обставин. При постановленні вироку суд не врахував його психічний стан. Крім того, вказує на те, що по справі було порушено його право на захист, показання на досудовому слідстві давав під тиском слідчих органів. Стверджує про те, що суд безпідставно відмовляв у задоволенні його клопотань, та він був позбавлений можливості на ознайомлення з матеріалами справи й протоколом судового засідання. У зв’язку з цим порушує питання про скасування судових рішень щодо нього з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Належним чином дослідивши показання ОСОБА_5, які він давав у ході досудового слідства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання засудженого про обставини вчинення ним інкримінованого злочину, які він давав на досудовому слідстві.

Показання засудженого ОСОБА_5 узгоджуються з даними, що містяться в протоколі відтворення обстановки та обставин події, в ході якого ОСОБА_5 розказував та показував, як він завдавав удари потерпілому.

Винуватість засудженого підтверджується показаннями свідків-очевидців ОСОБА_11 та ОСОБА_8, з яких убачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в нічний час у будинку своєї матері завдав численні удари руками й ногами в різні частини тіла ОСОБА_6, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується даними, що містяться в протоколах огляду місця події, очних ставок, висновком судово-медичної експертизи та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.

Як убачається із висновку судово-психіатричної експертизи, засуджений в період учинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Твердження засудженого про те, що у нього не було умислу на позбавлення життя потерпілого, спростовуються даними, наявними у матеріалах справи. Характер його умисних дій та локалізація завданих потерпілому тілесних ушкоджень свідчили, що ОСОБА_5 діяв з умислом на позбавлення життя ОСОБА_6 Крім того, аналогічні за змістом твердження засудженого, перевірялися як судом першої, так й апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

При перевірці матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_5 під час судового розгляду не виявлено.

Досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає підстав. Покарання засудженому, із внесеними змінами судом апеляційної інстанції, призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Доводи засудженого про порушення його права на захист є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, зокрема, із протоколу роз’яснення йому процесуальних прав як підозрюваному, на досудовому слідстві йому було роз’яснено право мати захисника, але скористатися цим правом він відмовився, про що власноручно зробив записи (а.с.82,108). Потім його клопотання про призначення адвоката було задоволено, йому було призначено захисника ОСОБА_9 За участю цього захисника ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, роз’яснено його суть, та він повністю був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи (а.с. 136). У подальшому ОСОБА_5 відмовився від послуг захисника ОСОБА_9, про що власноручно зробив запис ( а.с. 149). У суді першої інстанції захист інтересів засудженого здійснював захисник ОСОБА_10, про що ОСОБА_5 не заперечував та давав показання в її присутності ( а.с. 179).

Посилання засудженого про те, що до нього застосовувалися недозволені методи слідства, є безпідставними, оскільки при перевірці справи не встановлено даних, які б могли про це свідчити. Натомість впродовж всього досудового слідства засуджений своїми власноручними підписами засвідчував, що показання ним дані без будь-якого примусу з боку працівників міліції (а.с. 33,111).

Зазначене засудженим у касаційній скарзі про те, що його клопотання безпідставно не були задоволенні судом, не можна взяти до уваги, оскільки всі клопотання були вирішені згідно з вимогами кримінально-процесуального закону з наведенням відповідних мотивів прийнятих рішень.

Даних про те, що ОСОБА_5 був позбавлений можливості на ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання, немає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.