Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 9 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 8 грудня 2010 року щодо неї.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, в силу ст. 89 КК України раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 342 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік;

за ч. 2 ст. 345 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено відповідні обов’язки.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона 28 серпня 2008 року біля 10 години на автобусній зупинці по вул. Л. Українки м. Полонного на законну вимогу дільничних інспекторів міліції Полонського РВВС ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які виконували постанову слідчого про її примусовий привід до слідчого, який розслідував кримінальну справу щодо неї, проїхати до райвідділу міліції для проведення процесуальних дій в кабінеті слідчого, категорично відмовилася, почала чинити активну фізичну протидію працівникам міліції, які намагалися помістити її до салону легкового автомобіля "ВАЗ-2109", щоб виконати постанову слідчого, що змусило останніх, з метою припинення протиправної поведінки, застосувати до ОСОБА_5 спецзасіб – наручники, та силоміць помістити її у салон автомобіля.

Після цього, ОСОБА_5, перебуваючи в салоні вказаного автомобіля "ВАЗ-2109", під час руху до Полонського РВ УМВС України, продовжувала активно протидіяти працівникам міліції, які виконували постанову слідчого про примусовий привід, та ногою умисно розбила скло в задніх дверях автомобіля.

Будучи доставленою примусовим приводом для проведення слідчих дій в приміщення Полонського РВ УМВС України в Хмельницькій області, по вул. Щорса, 6 в м. Полонне Хмельницької області, на зауваження заспокоїтись не реагувала, а, наближаючись до присутніх працівників міліції, взявши в руку пластикову ємкість із рідиною та написом "Кислота", погрожувала останнім спричиненням тілесних ушкоджень, фізичною розправою та звільненням з роботи.

Крім того, цього ж дня біля 10 години 30 хвилин ОСОБА_5 в приміщенні Полонського РВ УМВС України умисно завдала удар кулаком в обличчя сержанту міліції Полонського РВВС УМВС України ОСОБА_9, який перебував у форменому одязі та виконував службові обов’язки по дотриманню порядку в райвідділі та веденню обліку і реєстрації відвідувачів, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця під лівим оком.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 8 грудня 2010 року вирок Шепетівського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року залишено без зміни, а апеляцію засудженої ОСОБА_5 – без задоволення.

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 8 грудня 2010 року та направлення справи на нове розслідування у зв’язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що на досудовому слідстві, всупереч вимогам ст. 218 КПК України її було позбавлено права на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, заявити клопотання та скористатися допомогою захисника.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає, що судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги засудженої слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів підтверджується сукупністю відносних, достатніх, допустимих, узгоджених між собою доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом з достатньою повнотою, яким дана належна оцінка. Судом, з урахуванням вимог ст. 64 КПК України, встановлені всі обставини вчинення ОСОБА_5 злочинів, її дії було правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України. Вирок районного суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 324, 328- 339 КПК України.

Дана справа розглядалась Апеляційним судом Хмельницької області за аналогічними доводами засудженої ОСОБА_5, які були ретельно перевірені, свого підтвердження не знайшли, а тому у задоволенні її апеляції було відмовлено. Своє рішення апеляційна інстанція вмотивувала належним чином.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджена з таким рішенням апеляційної інстанції не погодилася та звернулася зі скаргою до суду касаційної інстанції, в якій навела доводи, більшість з яких є аналогічними з апеляційною скаргою, в тому числі про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, просила доказам по справі дати іншу оцінку.

Однак, відповідно до ст. 398 КПК України, касаційний суд вправі скасувати, змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої та апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Таким чином, можливість скасування судових рішень у зв’язку з невідповідністю їх фактичним обставинам справи та однобічністю, неповнотою досудового та судового слідства чинним законодавством не передбачена, тому в цій частині доводи засудженої не можуть бути предметом перегляду.

Неспроможними є й доводи засудженої про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме вимог ст. 218 КПК України.

Так, відповідно до норми вказаної статті слідчий, визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку, зобов’язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявляти клопотання про доповнення досудового слідства.

З матеріалів справи, а саме протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред’явлення йому матеріалів справи ( а. с. 128 ), вбачається, що слідчим вимоги ст. 218 КПК України було виконано. Однак, ОСОБА_5, в присутності двох понятих, від ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та підпису протоколу відмовилась, про що було складено протокол відмови від підпису ( а. с. 127).

Тому касаційна скарга і в цій частині задоволенню не підлягає.

Покарання засудженій призначено відповідно положень ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, її особи, обставин, що пом’якшують й обтяжують покарання, воно є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Таким чином, при перевірці кримінальної справи колегією суддів не вбачається суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, а тому доводи касаційної скарги засудженої задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 8 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 - без задоволення.