Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М.,

суддів Матієк Т.В., Єлфімова О.В.,

з участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2010 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2010 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 15 серпня 2006 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнено 31 грудня 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці;

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання чотири роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покаранню частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2006 року та остаточно визначено покарання у виді п’ять років позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 5 серпня 2009 року близько 21 годині в м. Харкові біля корпусу ХНУ ім. Каразина по вул. Свободи, 4, з малознайомою ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, застосував до неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, та відкрито заволодів належним їй майном на загальну суму 1296 гривень. Після чого з міста скоєння злочину зник.

Крім того, ОСОБА_1, 25 жовтня 2009 року близько 18 години, будучи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 у малознайомої ОСОБА_3, таємно викрав належний їй мобільний телефон марки "Нокіа 5610", після чого з міста скоєння злочину зник, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 552 гривень.

5 грудня 2009 року близько 20 години, ОСОБА_1, знаходячись біля кінотеатру "Парк" в м. Харкові з малознайомою ОСОБА_4 заволодів шляхом обману мобільним телефоном останньої марки "Нокіа 2630" та з міста скоєння злочину зник, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 520 гривень.

Також ОСОБА_1, 16 грудня 2009 року, знаходячись в залі очікування ЮЖД- пасажирський в м. Харкові, познайомився з неповнолітнім ОСОБА_5 Діючи з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, заволодів мобільним телефоном останнього марки "Нокіа 6300" та з міста скоєння злочину зник, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 350 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії по епізоду злочинної діяльності від 5 серпня 2009 року з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України та пом’якшити покарання. Зазначає про те, що насильство до потерпілої не застосував, свої речі вона передала добровільно, він діяв як шахрай. Проте суд безпідставно поклав у вирок неправдиві, на думку засудженого, показання ОСОБА_2, що призвело до неправильної кваліфікації його дій за цим злочином. Крім того, зазначає про те, що суд не врахував обставини, що пом’якшують покарання, наявність у нього двох неповнолітніх дітей, позитивні характеристики з міста проживання та колонії, де засуджений раніше відбував покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 не оспорює доведеність винуватості, правильність кваліфікації його злочинних дій за епізодами незаконного заволодіння майном шляхом таємного викрадення майна ОСОБА_3, шляхом шахрайських дій щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_6, тому вирок суду в цій частині касаційною інстанцією не переглядається відповідно до ст. 395 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні 5 серпня 2009 року грабежу відносно ОСОБА_2 за обставин, встановлених судом, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав у вирок показання потерпілої ОСОБА_2 в суді про те, що 5 серпня 2009 року близько 15 години біля кінотеатру "Зірка" м.Харкова вона познайомились з ОСОБА_1, який пообіцяв допомогти у працевлаштуванні, для чого пропонував зустрітися біля 20 години 30 хвилин того ж дня. При зустрічі вони гуляли, у парку біля ХНУ им. Каразина ОСОБА_1 відлучився, а коли повернувся, зайшов зі спині останньої, взяв її за підборіддя та зняв з неї золоті сережки, розжав її руку, в якій знаходився мобільний телефон, та заволодів ним.

На досудовому слідстві ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1, як особу, яка відкрито заволоділа її майном 5 серпня 2009 року. Будучи допитана слідчим як потерпіла, в ході проведення очної ставки з ОСОБА_1, ОСОБА_2 дала аналогічні показання, що й в суді. Мотивів для обмови нею винного судом не встановлено. Допит потерпілої на досудовому і судовому слідстві, слідчі дії з її участю було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони є належними й допустимими доказами.

За встановлених судом обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров ’ я потерпілої, повторно, кваліфіковані правильно. Підстав для перекваліфікації дій засудженого за цим злочином на ч. 2 ст. 190 КК України, як про це висуває прохання засуджений, колегія суддів не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, як убачається з вироку, відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, який раніше судимий, має двох неповнолітних дітей, позитивні характеристики з місця проживання і попереднього ув’язнення, тобто суд урахував дані, на які є посилання у касаційній скарзі.

Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм розміром слід визнати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 раніше судимий за корисливий злочин, та знову вчинив чотири епізоди незаконного заволодіння чужим майном потерпілих у період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про стійку направленість умислу засудженого на вчинення корисливих злочинів та підвищену суспільну небезпечність засудженого. За таких обставин колегія суддів не убачає підстав для пом’якшення покарання засудженому.

Разом з тим, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, вчинення особою злочину у період умовно-дострокового звільнення. Суд правильно ці дані врахував такими, що характеризують особу засудженого. Проте у порушення вимог частин 1 і 3 ст. 67 КК України безпідставно визнав її обставною, що обтяжує покарання, поза вичерпного переліку обставин, що обтяжують покарання, визначених законодавцем. Тим самим суд порушив кримінальний закон. За таких обставин касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судового рішення по справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку визнання судом обставиною, що обтяжує покарання засудженого, - вчинення особою злочину у період умовно-дострокового звільнення.

У решті вирок суду залишити без зміни.