Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями виконуючого обов’язки заступника прокурора Львівської області на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 липня 2010 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 липня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого

вироком Дрогобицького районного суду

Львівської області від 18.03.2003 року

за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців

позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначене у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 1640 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він, приблизно о 16 годині 19 грудня 2009 року, знаходячись на подвір’ї будинку АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_7, шляхом вільного доступу, таємно, викрав брухт алюмінію, вагою 200 кг, вартістю 1 400 гривень, чим завдав останньому майнової шкоди.

Крім цього, приблизно о 17 годині 14 січня 2010 року, ОСОБА_5 з території огородженого подвір’я дачі, яка знаходиться на території садово-городнього товариства Дрогобицької швейної фабрики, земельна ділянка АДРЕСА_2, таємно викрав майно ОСОБА_8, на загальну суму 200 гривень.

Крім цього, приблизно о 17 годині 17 лютого 2010 року, ОСОБА_5 з території не огородженого подвір’я дачі, яка знаходиться у садово-городньому товаристві "Ранок", земельна ділянка АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, повторно, таємно, викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 100 гривень.

Крім цього, приблизно о 23 годині 18 лютого 2010 року, ОСОБА_5 проник у підвальне приміщення дачного будинку на території садово-огороднього товариства "Фіалка", земельна ділянка АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно, викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 1 640 гривень.

Крім цього, приблизно о 16 годині 30 хвилин 19 лютого 2010 року, ОСОБА_5 проник у приміщення гаражу, який знаходиться на території садово-городнього товариства "Залісся", земельні ділянки АДРЕСА_5, звідки повторно, таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 2 000 гривень.

Крім цього, приблизно о 16 годині 23 лютого 2010 року, ОСОБА_5 проник у приміщення дачного будинку на території садово-городнього товариства "Фіалка", земельна ділянка АДРЕСА_6, звідки таємно викрав майно ОСОБА_12 на загальну суму 100 гривень.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційній скарзі з доповненнями виконуючий обов’язки заступника прокурора Львівської області, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

Прокурор зазначає, що суд, всупереч вимог ст. 319 КПК України не надав підсудному останнє слово та визнав ОСОБА_5 винним по епізоду крадіжки у потерпілого ОСОБА_7, не дослідивши цього епізоду в судовому засіданні.

Також, прокурор вказує, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5, вчинення злочину повторно, оскільки в разі вчинення декількох злочинів, передбачених ст. 185 КК України, повторність є кваліфікуючою ознакою відповідних частин цієї статті, а судимість за вироком від 18.03.2003 року у ОСОБА_5 погашена.

Крім того, прокурор вважає звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України безпідставним та зазначає, що суд не в повній мірі врахував, що засуджений лише частково відшкодував шкоду потерпілим, вчинив шість епізодів крадіжки, чотири з яких відносяться до категорії тяжких злочинів, а також те, що раніше ОСОБА_5 вже вчиняв крадіжки та до нього застосовувалось звільнення від відбування покарання, однак він не став на шлях виправлення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КПК України після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими та надає підсудному останнє слово.

Вказані вимоги закону під час розгляду справи судом не виконані.

Як вбачається з протоколу судового засідання (т. 2 а.с. 108), після промов у судових дебатах прокурора, потерпілого, захисника та підсудного, суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 надавалось останнє слово матеріали справи не містять, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку суду.

Відповідно до ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Всупереч вказаній вимозі закону, суд у вироку послався як на доказ вини ОСОБА_5 на показання потерпілого ОСОБА_7, хоча в судовому засіданні вказаний потерпілий не допитувався та його показання не оголошувались.

За таких обставин, суд постановив вирок, який не можна вважати законним і обґрунтованим.

Також слушними є доводи касаційної скарги про безпідставність звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_5 вчинив шість епізодів крадіжки, чотири з яких відносяться до категорії тяжких злочинів, а також те, що раніше до нього застосовувалось звільнення від відбування покарання, однак він не став на шлях виправлення та продовжив злочинну діяльність, лише частково відшкодував шкоду потерпілим.

Таким чином, внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону на підставі ст. 398 КПК України вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно і об’єктивно дослідити обставини справи, та, враховуючи доводи касаційної скарги прокурора, постановити законний і обґрунтований вирок. В разі підтвердження об’єму обвинувачення та кваліфікації дій засудженого, покарання слід призначити у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, при цьому, застосування до засудженого звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України слід вважати таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу з доповненнями виконуючого обов’язки заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.